Суфізм — не релігія і не філософія; це не деїзм і не атеїзм; це не мораль і не особливий різновид містицизму. Він вільний від звичного релігійного сектантства. Якщо його й можна було б назвати релігією, то лише як релігію любові, гармонії та краси.
Тепер, якщо я роблю щось, то налаштовую душі, а не інструменти. Гармонізую людей, а не ноти. Якщо в моїй філософії є щось, то це закон гармонії: треба привести себе в гармонію — із собою і з іншими.
Любов — це суть усієї релігії, містицизму й філософії. І для того, хто це осягнув, любов звершує призначення релігії, етики та філософії; а закоханий підноситься над усіма різноманітностями віри й переконань.