Молитва — це порив серця; це простий погляд, спрямований до неба; це крик вдячної любові серед випробування так само, як і в радості. І нарешті — це щось велике, надприродне, що розширює мою душу й єднає її з Ісусом.
Для мене молитва — це порив серця до Бога; це підняття очей — зовсім просто — до неба; це крик вдячної любові з вершини радості або з глибини відчаю. Це велика надприродна сила, яка розкриває моє серце й міцно єднає мене з Ісусом.
Молитва і жертвоприношення можуть торкнутися душ краще, ніж слова.
Уся моя сила полягає в молитві та жертві, це мої непереможні руки; вони можуть рухати серцями набагато краще, ніж слова, я знаю це з досвіду.
Крім Офісу [щоденної молитви Церкви], який є щоденною радістю, я не маю сміливості шукати красиві молитви в книгах. ... Не в змозі сказати їх усі або вибрати між ними, я роблю, як дитина, яка не вміє читати — я просто кажу те, що хочу сказати Богу, цілком просто, і Він ніколи не перестає розуміти.
Для мене молитва — це хвиля серця; це простий погляд, спрямований до неба; це крик упізнавання й любові, що обіймає і випробування, і радість.
Для мене молитва — це підняття серця вгору, безтурботний погляд до небес, крик вдячності та любові, який я висловлюю з глибин скорботи, так само як і з висот радості.