Релігійні та духовні лідери мають нести відповідальність за екологічний активізм — не лише тому, що вони мають доступ до великих спільнот і можуть впливати на голосування, а тому, що служіння є невід’ємною частиною релігійного та духовного життя.
Служіння — найпрекрасніший вияв серця.
Немає великої чи малої служби з огляду на зовнішні міркування. Для Крішни велике й мале визначається лише змістом нашої щирості та чистотою нашої любові.
Якщо ми робимо щось, то маємо робити це з правильної причини — заради служіння Крішні. Якщо ми робимо це в служінні Крішні, ми не зможемо помилитися.
Єдина підстава для виконання відданого служіння — безпричинна милість Господа Чайтаньї.
Нічого духовного неможливо по-справжньому збагнути в істині без милості Господа. Ми не можемо осягнути Крішну нашою інтелектуальністю, пам’яттю чи будь-якими матеріальними здібностями або якостями. Ми використовуємо все це в Його служінні.
Не аскезами, а смиренним служінням відданих — саме так ми можемо догодити Господові.
Не варто прагнути посад; натомість треба прагнути служіння.
Радість бгакті відчувається тією мірою, якою ми безкорисливо служимо.
Занурімося в найвищу з усіх молитов — у великий маха-мантру Харе Крішна. Зафіксуймо розум, благаючи про служіння, і благаючи про силу догодити Господу нашим служінням, бо по суті успіх нашого служіння — це те, як ми догоджаємо Крішні.
Кожна дія в служінні Крішні вважається бездіяльністю й не пов’язана з кармою.
Справжня любов — це служіння, віддане благу іншої людини, навіть якщо ця людина налаштована проти нас.
Якщо наші бажання, слова й вчинки звершуються в дусі служіння Верховному Господу Шрі Крішні, тоді Крішна особисто відповість Своєю любов’ю.
Ми маємо зрозуміти, що це бажання бути керівником, насолоджувачем і власником — отрута змії ілюзії. Вона вбиває схильність до люблячого служіння Верховному Господу.
Ми можемо сидіти на заняттях і слухати дуже гарну теоретичну філософію, і можемо мати сильну впевненість у власному розумі. Це добре й важливо. Але фактично, якщо ця філософська впевненість не породжує в серці ентузіазму до служіння Господу, — це як порожня прикраса.
Служіння не означає: я роблю те, що хочу, коли хочу. Служіння означає: усе, що робить Крішну щасливим.
Розповідати людям про якусь чудову службу, яку ти нібито зробив, вихваляючись, — знецінює заслугу цієї служби. Можливо, це й не на вічній платформі, але в нашому стані свідомості ми не зможемо пожати справжні плоди тієї служби.
Кожна думка, слово й вчинок, здійснений у спробі знайти щастя поза нашим служінням Богові, ще більше зв’язує нас, огортає й заплутує в незнанні.
Щире серце не намагається справити враження. Його запал — це вчинок служіння.
Саме наша смиренна служницька позиція в житті визначає, який вплив матиме співання на нашу свідомість. Інакше ми можемо співати «всім підряд» поколіннями, перш ніж справді досягнемо мети.
Справжня зреченість — незалежно від того, чи ти санньясі, ванапрастха, ґріхастха або брахмачарі — полягає в тому, щоб використовувати тіло, розум, слова й саме життя в служінні Крішні, вайшнавам та іншим живим істотам.
Де б ми не знаходили настанови, спілкування й натхнення, щоб очистити наше життя, вести життя цілісності й смирення, і жити духом безкорисливого служіння — саме там ми знайдемо найглибший досвід Бога.
Чим більше ми просуваємося в свідомості Крішни, тим більше нам треба зміцнювати ставлення служіння, щоб витримувати тягар відповідальності.
Саме наш настрій служіння притягує Крішну, щоб Вона надала нам силу скуштувати солодкість святого імені, щоб ми могли реально пережити й побачити красу святого дхами.
Наш духовний поступ залежить від настанови служіння та щирого співу (санкіртани).