Людина не стає просвітленою, уявляючи фігури світла, а стає, роблячи темряву усвідомленою.
Різниця між «природним» процесом індивідуації, який відбувається несвідомо, і тим, що свідомо осягається, — колосальна. У першому випадку свідомість ніде не втручається; кінець лишається таким самим темним, як і початок. У другому випадку стільки темряви виходить на світло, що особистість пронизується світлом, і свідомість неминуче розширюється та набуває глибшого проникнення. Зустріч свідомого й несвідомого має забезпечити, щоб світло, яке сяє в темряві, не лише було зрозуміле темрявою, а й саме осягало її.
Заповнювати свідомий розум ідеальними уявленнями — це риса західної теософії, але не зустріч із Тінню та світом темряви. Просвітлення не приходить від уявляння фігур світла — воно приходить, коли темряву роблять усвідомленою. Але цей шлях неприємний, тому він і не популярний.