Ramakrishna
Ramakrishna Tsytaty pro любов
Прагни плекати любов до Бога. Ти народжений людиною лише для того, щоб досягти божественної любові.
Найвища мета й призначення людського життя… — плекати любов.
Неможливо цілком позбутися шести пристрастей: хтивості, гніву, жадібності та подібного. Тому їх слід спрямувати до Бога. Якщо тобі вже треба мати бажання й жадібність, то бажай любові до Бога й будь жадібним до того, щоб досягти Його.
Медитуй на Знання й вічне Блаженство — і ти теж матимеш блаженство. Блаженство справді вічне, лише воно приховане й затулене незнанням. Чим менше в тебе прив’язаності до чуттів, тим більше в тебе любові до Бога.
Якщо тобі вже треба бути божевільним — то не через речі світу. Будь божевільним від любові до Бога.
Люби всіх: ніхто не є іншим, ніж ти.
Ти маєш любити всіх, бо Бог живе в усіх істотах.
Якщо ти постійно занурюєш серце в глибину тієї святої любові, твоє серце напевно залишатиметься повним до країв божественним жаром священної любові.
Шлях любові такий самий істинний, як і шлях знання. Усі шляхи зрештою ведуть до тієї самої Істини. Але доки Бог зберігає в нас відчуття его, легше йти шляхом любові.
Незатьмарена любов до Бога — найголовніше. Усе інше — нереальне.
Коли з’являється плід, цвіт опадає. Любов до Бога — це плід, а ритуали — це цвіт.
Не будь дріб’язковим. Не молись Богові про гарбузи й дині, коли тобі слід просити чисту любов і чисте знання, щоб вони сходили в кожному серці.
Ті, чиє духовне усвідомлення пробуджене, ніколи не роблять хибного кроку. Їм не треба уникати зла. Вони так сповнені любові, що все, що вони роблять, є добрим діянням. Вони цілком усвідомлюють, що не є тими, хто діє, — вони лише слуги Бога.
Існує три види любові: безкорислива, взаємна й егоїстична. Безкорислива любов — найвищого ґатунку: люблячий дбає лише про благополуччя Возлюбленого й не переймається власними стражданнями. У взаємній любові люблячий не лише прагне щастя свого Возлюбленого, а й пильно стежить за власним щастям — це середній рівень. Егоїстична любов — найнижча: вона дивиться лише на власне щастя, незалежно від того, страждає чи радіє Возлюблений.
Праця, поза відданістю чи любов’ю до Бога, безпорадна й не може стояти сама.
Коли в тебе є любов до Бога, ти не відчуваєш фізичного потягу до дружини, дітей, родичів і друзів. Ти зберігаєш лише співчуття до них.
Через безкорисливу працю любов до Бога зростає в серці. Тоді, завдяки Його милості, з часом людина осягає Його. Бога можна бачити. З Ним можна говорити — так само, як я говорю з тобою.
Через безкорисливу працю в серці зростає любов до Бога.