Swami Kriyananda
Swami Kriyananda Tsytaty pro Бога
Ставай дедалі більше зосередженим у Самості. Жити дедалі більше в думці, що Бог тут — у твоїй свідомості.
Справжня ознака Його благословень — якщо ти можеш мати дедалі більше й більше щастя всередині. Вчися завжди бути щасливим — бути щасливим щастям Бога. Рівнодушний і радісний. Це найшвидший шлях до божественного блаженства.
Справа в тому, що твоє тіло й твоя особистість — не Бог. Бог — це ти. Але ти не можеш сказати, що ти Бог, так само як океан — це всі хвилі, але ти не можеш сказати, що одна хвиля — це океан. Тож ти проявляєш Бога так, як сам не розумієш. Людина сама — образ Бога, але вона не бачить цього образу в собі. І тобі треба медитувати — тоді прийде відповідь, не дивлячись у дзеркало.
Найбільше, що може потішити Бога, — це коли ти зберігаєш незламне ставлення радості.
Церкви мене не гріли, але я думав: має ж бути Бог. Пам’ятаю, як я вийшов — це було в Чарлстоні, Південна Кароліна. Тоді я прагнув бути драматургом і вчився театру. Одного вечора, пізно, я вийшов і запитав: «Що може бути Богом, якщо Бог існує?» Я не був певен, що Бог є. Але якщо Бог є — яким Він має бути? Він не може бути суддею, що сидить десь нагорі й чекає, аби ми помилилися, щоб кинути нас у пекло. Має бути щось більше за це.
Живи тихіше. Живи більше в пошуку присутності Бога у власному серці.
Суть у тому, що его не може вилікувати власну хворобу егоїзму; воно вже заражене самою цією хворобою. Тому потрібно йти до гуру, який знає Бога, і, вбираючи його свідомість у себе, ти відкриваєш: ти — не це его. Ти переходиш ту прірву й знаходиш: ти — безмежний.
Релігія — це впорядкованість, а духовність — те, що відчуває окрема людина у своїх стосунках із правдою та з Богом. І хоча духовність може бути виражена в релігії, багато людей духовні й ніколи не ходять до церкви. Вони не релігійні в тому сенсі, що не практикують певний тип дисципліни.
Помилка думати, що Бог має конфлікт із чимось. Він — усе. Тож чим ближче ти до Бога, як ти можеш бути в конфлікті з кимось? Конфлікт народжується з его й із думки: «Я правий, а ти — ні». Якщо я дійду до того, щоб зрозуміти: те, що є правильним для мене, може відрізнятися від того, що є правильним для тебе, — це був би добрий крок. Але більшість людей не доходить до цього, тож вони й сваряться через це.
Ми маємо бути бігунами на далекі дистанції на духовному шляху. Хочемо бігти якнайшвидше, але водночас розуміти: якщо Бог не є метою цих «100 ярдів», то ми не впадемо мертвими від виснаження. Нам потрібен той ритм, який дозволить тривати втілення за втіленням, аж доки ми не знайдемо стан досконалості, якого прагнемо.