Чому б тобі не зміцнювати власні вібрації через спілкування з людьми, які прагнуть само-реалізації, і через спільну групову медитацію з ними? Ця практика зміцнить твої духовні переконання. Ти побачиш, що багато бар’єрів у твоєму житті, які здавалися непереборними, розсиплються й розчиняться у водах медитації. Твоя відданість і любов до Бога змішаються з відданістю й любов’ю інших. Божественне блаженство випромінюватиметься з тебе, допомагаючи всім людям, яких ти зустрінеш.
Господь Крішна… проголошує самореалізацію, істинну мудрість, як найвищу гілку всіх людських знань — царя всіх наук, саму сутність дгарми («релігії»), бо лише вона назавжди вириває з коренем причину трьох видів страждання людини й відкриває їй її справжню природу Блаженства. Самореалізація — це йога, або «єдність» з істиною: пряме сприйняття чи переживання істини всезнаючою інтуїтивною здатністю душі.
Людина самореалізації знає блаженство, яке неможливо порівняти ні з чим у цьому світі. Її радість не залежить від жодного об’єкта чи чуттєвого досвіду. Це непорівнянне щастя, яке не можна описати словами. Таку радість називають саттвік-ананда.
Ті, хто дивиться на поверхню моря, мають бачити народження й смерть хвиль; але ті, хто шукає глибини океану, бачать одну неподільну масу води. Так само: ті, хто визнає «життя» й «смерть», кидаються сумом; а ті, хто живе в безмежній надсвідомості, бачать і відчувають Єдине невимовне Блаженство.
Дух Бога, я зрозумів, — невичерпне Блаженство; Його тіло — безліч тканин світла.
Я — іскра від Нескінченного. Я не плоть і не кості. Я — світло. Допомагаючи іншим досягати успіху, я знайду власне процвітання. У добробуті інших я знайду власне благополуччя. Я — нескінченний. Я безмежний у просторі, я невтомний; я поза тілесною думкою й мовленням; поза всією матерією й розумом. Я — безкінечне блаженство.
Через отвір тиші весь гейзер Блаженства безперервно піднімається й переливається через душу.