Без нішкама — тобто цілковитого відсторонення — немає можливості злитися з Брахмою.
Коли дихання спокійне, це стан Кумбхаки. Коли людина бачить Самість у собі, це називають Брахмаджнаною — «Знанням Брахмана, Верховної Самості».
Хто такий Кабір? Він — сонце, і він — Брахма, я сам.
17 серпня 1873 — Я — Махапуруша. У сонці я побачив, що я сам — Брахма, Найвищий Атман.
Немає потреби вдихати чи видихати. Це значно щасливіший стан; там є спокій — це Брахма.
Знання Брахми — найвищого Я — досягається практикою пранаями.
Людина стає Брахмою, коли стає безбажанною.
Брахма — Чистий. Він не вийшов ні з чого; іншими словами, Брахма завжди Чистий, і Брахму ніхто ніколи не «спробував» раніше. (Спробувати щось можливо з стану двоїстості. Але якщо хтось стає єдиним із Брахмою, він стає самим Брахмою. Тож немає можливості «спробувати» Брахму. Як наслідок, Брахма лишається незвіданою, Чистою).
Сонце — це Калі (Богиня Калі), і я сам — Калі. Думаючи про Калі, я стаю Калі. Тепер я буду батьком Калі, Брахми — найвищого Я.
Порожнеча, що всередині порожнечі, називається Великою Порожнечею — Брахмою.
Я бачив чотири Веди — Брахму, Вішну й Махешвара (Господа Шиву) — всередині Йоні (між бровами).
Поза Пурушоттамом, найвищою Божественною Істотою, є Брахма — найвища Самість.
Я побачив чисту Порожнечу — це Брахма, найвищу Самість. Розум має розчинитися в Ній.
Поза п’ятьма чуттями є розум — це дихання. Поза розумом є буддгі — це бінду, або крапка (між бровами). Поза бінду — Брахман, найвищий Самість, — Чистий Нуль, безформний.
(Це звук — Ом, або Нада, — який допомагає шукачеві вийти за межі бінду й злитися в Єдність із Брахманом — найвищою Самістю.)