Моя прихована віра в ненасильство не означає поступатися меншинам, коли вони справді слабкі.
Хіба вона не більш самовіддана? Хіба в неї не більше сміливості? Без неї людина не була б такою. Якщо ненасильство має стати законом нашого буття, майбутнє — за жінками.
Крик про мир буде криком у пустелі, доки дух ненасильства не пануватиме над чоловіками й жінками.
Поки ти не продовжуєш відкривати нові застосування закону ненасильства, ти не матимеш від нього користі.
Ненасильство, або сила душі, не потребує фізичних засобів для поширення свого впливу.
Істина стоїть за фактом, а ненасильство заперечує факт.
Увійдімо зі мною в страждання — не лише людей Індії, а всього світу. Ненасильство — це активніший і реальніший бій зі злом, ніж помста, природа якої — примножувати зло. Це не зброя слабких. Це зброя найсильніших і найвідважніших.
Істина й ненасильство вимагають, щоб жодна людина не відмовляла собі в служінні іншій людині — яким би грішним вона не була.
Перша умова ненасильства — справедливість повсюди, в кожній сфері життя.
Істина й ненасильство — це і засіб, і мета. І за наявності правильного типу людей законодавчі органи можуть бути засобом досягнення конкретного прагнення до істини й ненасильства.
Трохи справжнього ненасильства діє тихо, тонко, непомітно — і «розквашує» все суспільство.
Практикувати ненасильство в буденних справах — означає знати його справжню цінність.
Урок ненасильства я засвоїв від своєї дружини, коли намагався підкорити її своїй волі. Її рішучий опір моїй волі — з одного боку — і її тихе підкорення стражданню, яке спричинила моя дурість, — з іншого, зрештою змусили мене соромитися себе й вилікували мою дурість у думці, що я народився, щоб панувати над нею.
Ти можеш відповідати ударом на удар, але лише якщо в тебе вистачить сміливості не йти шляхом ненасильства.
Моя оптимістичність спирається на віру в нескінченні можливості людини розвивати ненасильство… У лагідний спосіб ти можеш похитнути світ.
Індія має неперервну традицію ненасильства з незапам’ятних часів.