На будь-якому рівні — індивідуальному, сімейному, місцевому, національному чи міжнародному — мир має народжуватися з внутрішнього миру. Наприклад, молитися про мир, продовжуючи плекати гнів, — марно. Навчання розуму й подолання гніву діє значно ефективніше, ніж сама лише молитва. Гнів, ненависть і заздрість ніколи не розв’язують проблем; лише любов, турбота й повага можуть це зробити.
Якщо розум домінує ненависть, то найкраща частина мозку, яка використовується для розрізнення «правильно» і «неправильно», працює неналежно.
Якщо ми, люди, покладаємося лише на матеріальний розвиток, ми не можемо бути певні позитивного результату. Використання технологій, мотивованих гнівом і ненавистю, радше буде руйнівним. Воно принесе користь лише тоді, коли ми прагнутимемо добробуту всіх істот. Люди — єдиний вид, який має потенціал знищити світ. Через ризики неконтрольованого бажання й жадібності нам потрібно плекати задоволеність і простоту.
Коли розум спокійний і сповнений любові, немає місця ні ненависті, ні страху. Інші довірятимуть тобі, бо в тебе відкрите серце.
Щастя не може прийти з ненависті чи гніву. Ніхто не скаже: «Сьогодні я щасливий, бо зранку я був у гніві». Навпаки, люди відчувають неспокій і сум і кажуть: «Сьогодні я не дуже щасливий, бо зранку я втратив самовладання».