Dalai Lama
Dalai Lama Tsytaty
Я не суджу Всесвіт.
Ми самі творці власного щастя й страждання, бо все бере початок у розумі.
Релігія — будь-яка релігія, якою б чудовою вона не була — ніколи не стає універсальною. Тож тепер освіта універсальна, і ми маємо через систему освіти — від дитсадка до рівня університету — знаходити способи й засоби, щоб усвідомлення цих добрих речей, цінностей і внутрішніх цінностей стало можливим.
Як усунути найглибше джерело будь-якого незадовільного досвіду? Лише культивуючи певні якості в потоці нашого розуму.
Я відчуваю, що нам слід не лише підтримувати лагідні, мирні стосунки з іншими людьми, а й дуже важливо поширювати таке саме ставлення на природне середовище.
Розвиваючи турботу про інших і сприймаючи їх як частину нас, ми здобуваємо впевненість у собі, зменшуємо відчуття підозри й недовіри та вчимося мати спокійний розум.
Критично важливо усвідомити велику цінність людського існування — можливість і потенціал, які дає нам коротке життя. Лише як люди ми маємо можливість втілювати зміни у своєму житті.
Коли в житті трапляється справжня трагедія, ми можемо відреагувати двома шляхами: або втратити надію й упасти в саморуйнувальні звички, або використати випробування, щоб знайти внутрішню силу.
Якщо хтось перебуває в мирному й спокійному стані розуму, зовнішні обставини можуть спричинити йому лише обмежене порушення.
Багатство не обов’язково погане, якщо його здобуто чесно й якщо через нього не страждали ні інші люди, ні довкілля.
Співчуття відповідає нашому фізичному стану, тоді як гнів, страх і недовіра шкодять нашому благополуччю. Тому, так само як ми вчимося важливості фізичної гігієни для фізичного здоров’я, щоб мати здорові думки, нам потрібно навчитися певної емоційної гігієни.
Мета життя — бути щасливим.
В інтересах усіх художник мав відповідальність добре використовувати свій засіб. У тибетській культурі більшість картин — про божеств або Будд, і вони намагаються передати послання про цінність духовного.
Щастя — найвища форма здоров’я.
Для кращого, щасливішого, стабільнішого й цивілізованішого майбутнього кожен із нас має розвинути щире, тепле відчуття братерства й сестринства.
Я вірю, що руйнівна природа суспільства, яка нині загрожує існуванню всього людського світу, значною мірою пов’язана з людським інтелектом. Шлях подолати всі людські страждання — теж через людський інтелект.
Ма має бути дух діалогу. Коли ми бачимо будь-які розбіжності, мусимо думати, як розв’язати їх на основі визнання єдності всього людства. Це — сучасна реальність.
Ми забуваємо, що попри поверхневі відмінності між нами, люди рівні в головному прагненні до миру й щастя.
У році є лише два дні, коли нічого не можна зробити. Один називається Вчора, а інший — Завтра. Сьогодні — правильний день для Любові, Віри, Дій і, головне, для Життя.
Тобі потрібні самовпевненість і рішучість: відчуття пригніченості й втрата надії ніколи по-справжньому не допоможуть виправити будь-яку ситуацію.
З усвідомленням власного потенціалу й упевненості в своїй здатності можна побудувати кращий світ. Згідно з моїм власним досвідом, упевненість дуже важлива. Це не сліпа віра; це усвідомлення власного потенціалу. На цій основі люди можуть перетворювати себе: примножуючи добрі якості й зменшуючи негативні.
Як буддист, я сприймаю смерть як нормальний процес — як реальність, яку приймаю: вона станеться, доки я перебуваю в цьому земному існуванні. Знаючи, що я не можу від неї втекти, я не бачу сенсу турбуватися. Я радше думаю про смерть як про зміну одягу, коли він уже старий і зношений, а не як про якийсь остаточний кінець. Та смерть непередбачувана: ми не знаємо, коли й як вона станеться. Тому розумно вжити певних запобіжних заходів ще до того, як це станеться.
Мир не приходить через молитву — ми, люди, маємо створювати мир.
Я вірю, що всі релігії прагнуть однієї й тієї ж мети: плекати людське добро й приносити щастя всім людям. Хоча засоби можуть здаватися різними, кінцеві цілі — однакові.
Кожна релігія наголошує на вдосконаленні людини, на любові, на повазі до інших, на співпереживанні чужому стражданню. На цих шляхах усі релігії мали більшою чи меншою мірою однаковий погляд і одну й ту саму мету.