«Квадратура кола» — це стадія на шляху до несвідомого, точка переходу до мети, яка ще не сформульована за її межами. Це один із шляхів до центру.
У продуктах несвідомого ми відкриваємо символи мандали: кругові й чотиричленні фігури, що виражають цілісність; і щоразу, коли ми хочемо висловити цілісність, ми вдаємося саме до таких фігур.
Лише через психіку ми можемо встановити, що Бог діє на нас, але ми не здатні розрізнити, чи ці дії походять від Бога, чи від несвідомого. Ми не можемо сказати, чи Бог і несвідоме — це два різні існування. Обидва — прикордонні поняття для трансцендентного змісту. Але емпірично можна встановити з достатнім ступенем імовірності, що в несвідомому є архетип цілісності.
Несвідоме людини… містить усі патерни життя й поведінки, успадковані від предків, тож кожна людська дитина ще до свідомості має потенційний системний спосіб психічного функціонування, пристосований до життя.
Найбільший гріх — бути несвідомим.
Несвідоме — це єдине доступне джерело релігійного переживання. Це не означає, що те, що ми називаємо несвідомим, тотожне Богові або що воно поставлене замість Нього. Це лише середовище, з якого, здається, тече релігійне переживання. А щодо того, яка може бути подальша причина такого переживання — відповідь лежить поза межами людського знання.
Аналіз сновидінь тримається або падає разом із [гіпотезою несвідомого]. Без цього сон здається лише примхою природи — безглуздим зібранням уламків пам’яті, що лишилися від подій дня.
Наша підсвідомість — ключ до наших життєвих прагнень.
Багато зла у світі виникає через те, що люди загалом безнадійно несвідомі.
Ангел уособлює щось нове, що виникає з глибини несвідомого.
Кожен носить у собі тінь, і чим менше вона втілюється в свідомому житті людини, тим темнішою й густішою вона стає. У будь-якому разі вона утворює несвідомий гачок, який заважає нашим найкраще наміреним планам.
Якщо має відбутися єднання між протилежностями — духом і матерією, свідомим і несвідомим, світлим і темним — то це станеться в третій речі, яка не є компромісом, а чимось новим.
Різниця між «природним» процесом індивідуації, який відбувається несвідомо, і тим, що свідомо осягається, — колосальна. У першому випадку свідомість ніде не втручається; кінець лишається таким самим темним, як і початок. У другому випадку стільки темряви виходить на світло, що особистість пронизується світлом, і свідомість неминуче розширюється та набуває глибшого проникнення. Зустріч свідомого й несвідомого має забезпечити, щоб світло, яке сяє в темряві, не лише було зрозуміле темрявою, а й саме осягало її.
Поки ти не зробиш несвідоме свідомим, воно керуватиме твоїм життям — і ти називатимеш це долею.
Вода — найпоширеніший символ несвідомого.
Неусвідомлені припущення або думки — найгірший ворог жінки; вони можуть навіть вирости в позитивно демонічну пристрасть, яка дратує й огиджує чоловіків, і завдає жінці найбільшої шкоди, поступово пригнічуючи чарівність і сенс її жіночності та відсуваючи їх на задній план. Такий розвиток природно завершується глибоким психологічним розладом — коротко кажучи, неврозом.
Колективне несвідоме містить увесь духовний спадок еволюції людства, що народжується заново в структурі мозку кожної окремої людини.
Несвідоме — не лише зло за природою; воно також є джерелом найвищого добра: не тільки темне, а й світле; не тільки звіряче, напівлюдське й демонічне, а й надлюдське, духовне — і, у класичному сенсі слова, «божественне».
Великі проблеми життя — сексуальність, звісно, серед інших — завжди пов’язані з первісними образами колективного несвідомого. Ці образи насправді є балансувальними або компенсаторними чинниками, що відповідають проблемам, які життя показує в реальності. Це не дивно, бо ці образи — це відклади, що представляють накопичений досвід тисячолітньої боротьби за пристосування й існування.