Ти не уявляєш, як важко я шукав дар, щоб принести Тобі. Нічого не здавалося правильним. Яка користь приносити золото в золоту копальню чи воду — в океан? Усе, що я міг придумати, було схоже на те, як нести спеції на Схід. Тож не годиться дарувати Тобі своє серце й душу, бо в Тебе це вже є. Тому я приніс Тобі дзеркало. Подивись на себе й згадай мене.
Аллах зробив ілюзію схожою на реальність, а реальність — на ілюзію. Він приховав море й зробив видимою піну, зробив невидимим вітер і проявив пил. Ти бачиш, як пил кружляє, але як пил може піднятися сам по собі? Ти бачиш піну, але не море. Поклич Його вчинками, а не словами; бо вчинки — реальні й врятують тебе в безмежному житті.
Занурившись у цей світ, ти зробив його своїм тягарем. Піднімися над цим світом. Є інший погляд. Усе життя ти звертав увагу на свої переживання, але ніколи — на своє «Я». Ти шукаєш свою Душу? Тоді вийди зі своєї в’язниці. Покинь потік і приєднайся до річки, що тече в Океан. Вона не заведе тебе вбік. Нехай краса, яку ти шукаєш, стане тим, що ти робиш.
Тиша — це океан. Мовлення — річка. Коли океан шукає тебе, не йди в річку. Слухай океан.
Завантаж корабель і вирушай. Ніхто не знає напевно, чи судно потоне, чи досягне гавані. Обережні люди кажуть: «Я нічого не робитиму, доки не буду впевнений». Та купці знають краще. Якщо ти нічого не робиш — ти програєш. Не будь одним із тих купців, які не наважуються ризикувати океаном.
Я — твій коханий, прийди на мій бік, і я відчиню браму твоєї любові. Прийди оселитися зі мною — будемо сусідами зорям. Ти так довго ховався, безкінечно блукаючи в морі моєї любові. І все ж ти завжди був зі мною пов’язаний. Прихований і явлений — у невідомому, у непроявленому. Я — саме життя. Ти був в’язнем маленької калюжі, а я — океан і його бурхливий потік. Прийди зливайся зі мною, залиш це життя в невігластві. Будь зі мною — і я відчиню браму твоєї любові.
Твоє серце — розміром з океан. Піди й знай себе в його прихованих глибинах.
Ти не просто крапля в океані. Ти — могутній океан у краплі.