Тривога удає, ніби вона необхідна, але не має жодної корисної мети.
Первинна мета життя — бути в ЗАРАЗ.
Усвідомлення — це сила, прихована в теперішньому моменті. … Найвища мета людського існування, тобто твоя мета, — принести цю силу у цей світ.
Ти можеш згадати парадокс часу, про який ми говорили раніше: усе, що ти робиш, потребує часу, і водночас це завжди «тепер». Тож поки твоя внутрішня мета — заперечити час, твоя зовнішня мета неминуче пов’язана з майбутнім і тому не може існувати без часу. Але час — завжди другорядний. Коли ти стаєш тривожним або в стресі, зовнішня мета бере гору, і ти втрачаєш з виду внутрішню мету. Ти забув, що твій стан свідомості — первинний, а все інше — вторинне.
Твоя внутрішня мета — невід’ємна частина мети цілого: Всесвіту та його народжуваного інтелекту. Твоя зовнішня мета може змінюватися з часом. Вона дуже різниться від людини до людини. Знайти й жити в узгодженні з внутрішньою метою — це основа для виконання твоєї зовнішньої мети. Це підґрунтя справжнього успіху.
Твоя головна мета — бути тут цілком, бути тотальним у всьому, що ти робиш, щоб цінність теперішнього моменту не зменшувалася до засобу для досягнення чогось. І ось тобі життєве призначення. Це — сама основа твого життя.
Зовнішня мета належить горизонтальному виміру простору й часу; внутрішня мета стосується поглиблення твого Буття у вертикальному вимірі позачасового «Тепер».