Якщо в наших серцях є любов і співчуття, тоді ми служитимемо тим, хто страждає від нестачі їжі, одягу й житла, усім серцем.
Коли любов переповнює й виявляється в кожному слові та вчинку, ми називаємо це милосердям. Ось мета релігії.
Коли хтось сповнений Любові й Співчуття, він не може провести межу між двома країнами, двома віросповіданнями чи двома релігіями.
Тисячі готові померти за свою релігію, але лише небагато готові жити за її принципами. Через вузький погляд і заздрість вони втратили справжню суть і послання релігії — любов і співчуття.
Наше співчуття й вчинки безкорисливості ведуть нас до глибших істин.
Діти, жодне зернятко з їжі, яку ми їмо, не зроблено лише нашими власними зусиллями. Те, що приходить до нас у вигляді їжі, — це праця інших, щедрість Природи й співчуття Бога. Навіть якщо в нас є долари, нам усе одно потрібна їжа, щоб втамувати голод. Хіба можна їсти долари? Тому ніколи не їж нічого, не помолившись спершу з покорою.
Коли любов і співчуття наповнюють твоє серце, ти знаходиш новизну в кожну мить, і життя стає святкуванням.
У часи трагедій наш обов’язок — простягати руку допомоги тим, хто в горі, і так запалювати лампи доброти та співчуття.
Перший крок у духовному житті — мати співчуття. Людина добра й любляча ніколи не потребує шукати Бога: Бог поспішає до будь-якого серця, яке б’ється співчуттям — це улюблене місце Бога.
Співчуття може нести страждання всього світу, не відчуваючи бодай найменшого болю.
Зберігай постійну усвідомленість і свідоме зусилля, щоб говорити добрі слова, чинити добрі вчинки та практикувати терпіння й співчуття.
Ми маємо наповнити навчальні програми шкіл уроками про любов і співчуття.