Anandamayi Ma Tsytaty pro Людину
Святі — як дерева. Вони ні до кого не кличуть і нікого не проганяють. Вони дають притулок тому, хто забажає прийти — чоловікові, жінці, дитині чи навіть тварині. Якщо ти сядеш під деревом, воно захистить тебе і від негоди, і від пекучого сонця, і від дощів. Воно дає квіти й плоди. Чи насолоджується ними людина, чи птах скуштує їх — для дерева не має значення; його дари є для кожного, хто прийде й візьме.
Лише Він знає, кому відкриє Себе в якій формі. Яким шляхом і яким способом Він із великою силою притягує до Себе кожну конкретну людину — це незбагненно для людського розуму. Шлях різний для різних паломників.
Розширюй своє стиснуте серце, зроби інтереси інших своїми й служи їм якнайбільше — співчуттям, добротою, подарунками тощо. Поки людина насолоджується речами цього світу й має потреби та бажання, необхідно піклуватися про потреби ближніх. Інакше її не можна назвати людиною. Коли маєш нагоду — дай бідним, нагодуй голодних, доглянь хворих: служіння як релігійний обов’язок. І ти дізнаєшся з безпосереднього сприйняття, що той, кому служать, той, хто служить, і сама дія служіння відокремлені лише на вигляд.
Я бачу один великий сад, розлитий по всьому всесвіту. Усі рослини, усі люди, усі вищі тіла розуму — присутні в цьому саду різними способами; кожен має свою неповторність і красу. Їхня присутність і різноманіття дарують мені велику радість. Кожен із вас додає своїм особливим даром славу цьому саду.
