Radhanath Swami
Radhanath Swami Tsytaty pro страждання
До міри, якою ми хочемо служити, — до тієї міри поступово, відповідно до нашої щирості, ми усуваємо все страждання.
Боїмося ми болю й страждання чи ні — біль і страждання прийдуть до кожного. То чому б не тримати розум зосередженим на тому, куди ми хочемо прийти?
Найгірша трагедія в тому, що некерований розум краде нашу свідомість у Крішни — і це є початком, суттю всіх страждань.
Страждання душі означає бути без Крішни.
Ніколи не було такої в’язниці, яку люди не навчилися б обходити й з неї виходити. Але яку ж в’язницю створив Крішна… без стін, без охоронців — і все ж у цьому світі всі страждають, та ніхто не хоче вийти.
Насправді, коли серце болить від того, що бачить страждання інших, воно пробуджує справжній духовний екстаз. Чому? Бо це приємно Крішні, і ми ділимося духом Крішни — любов’ю — у настрої служіння.
Людина Божа — як океан: її не збентежують річки, що впадають у нього. Повнота миру, яку вона відчуває всередині, така велика, що проблеми світу, з якими їй доводиться мати справу, і страждання, крізь які їй доводиться проходити, стають незначними в порівнянні. Але якщо в тобі немає Бога — тоді це страждання стає всім і вся твоєму життю.
Коли ми розвиваємо глибше самоспостереження, ми вчимося визнавати страждання, не ототожнюючися з ним. Зрештою ми навіть виходимо за його межі.