Адвайта цілком філософськи ґрунтується на розумі й, найголовніше, на нашому спільному переживанні. Адвайта не вимагає від тебе жодної віри; вона не вимагає від тебе жодного надзвичайного містичного досвіду. Вона лише просить: будь свідомим — і тоді подивись на структуру твого свідомого досвіду: суб’єкт і об’єкт.
Коментар Шанкари до Брахма-сутри — основа Адвайта-веданти, недуальної веданти… «Недуальна» означає: окрім тебе — цього справжнього Я — немає нічого іншого. Ти — єдина реальність, що існує. Поза тобою немає другої речі. Якщо немає двох, то дуже цікаве насліддя: усе, що ти бачиш навколо, у певному сенсі є лише тобою — не «непоза тобою»… Свідомість недуальна: це означає, що немає другої речі поза свідомістю… У тобі, в свідомості, весь всесвіт — це видимість, не друга річ поза тобою; тож ти — та недуальна свідомість… Єдність у серці, що виражається як множинність — і тоді те, що нам треба практикувати, це гармонія багатьох.
Адвайта каже: весь всесвіт — це об’єкт, відомий і невідомий, що постає в свідомості — не відмінний від свідомості, не є «другою» сутністю, яку можна порахувати поряд зі свідомістю. Насправді це не друга істота окремо від свідомості — так само хвилі не є другою сутністю, яку можна порахувати окремо від води… Увесь всесвіт — відомий і невідомий — це лише свідомість, що постає перед собою як власні об’єкти, і тому немає двох: недуальність.
Адвайта-веданта — одна з шкіл веданти, але я наважуся сказати, що вона ніби найпершість, з огляду на певні причини, які роблять її особливо прийнятною для сучасного розуму. Тут майже немає теології, а наголос — на досвіді та розумі. Адвайта-веданта дуже підкреслює й цінує життя так, як ми його переживаємо, а потім використовує розум, щоб дійти висновків… Висновок адвайти-веданти такий: ми, певною мірою, глибоко помиляємося щодо власної природи… Мета адвайти — навчити нас, змінити наш парадигм, щоб ми почали бачити світ і самих себе саме так.
Чим більше людина стає придатною для практики Адвайта-Веданти, тим менше в ній свідомості тіла й світу довкола. Адвайта й тілесна свідомість не поєднуються.
З погляду адвайти є свобода, а не «вільна воля»… Адвайта каже: є свобода — ти як Атман вільний, але як обмежена, індивідуальна істота ти не маєш вільної волі.
Адвайта-Веданта чітко розрізняє розум і свідомість на тій підставі, що розум — це щось, що з’являється свідомості. Тому свідомість — це лише те, що освітлює всі об’єкти… Досвід від першої особи — це те, що робить свідомість… З погляду Адвайти визначення досвіду — «свідомість плюс об’єкт».
Що таке Веданта? Свамі Вівекананда сказав би дві речі: божественність усередині нас і єдність існування… Вівекананда використовував Адвайта-Веданту як основу моралі. Те, що він казав, було таким: оскільки існує одна реальність, якщо я завдаю шкоди іншому, якщо я обманюю іншого, якщо я брешу іншому — я завдаю шкоди собі в найглибшому сенсі… Він також казав, що той, хто тікає від світу, щоб медитувати й померти в гімалайській печері, шукаючи Бога, — той збився зі шляху. І той, хто з головою поринає в марноти світу, — теж збився зі шляху. То який же шлях? Шлях — духовно осмислити своє щоденне життя… Ми маємо усвідомити себе як чисту свідомість — Ту́рія — і кожного та все інше як не що інше, як ту саму Ту́рію, і жити життя в мирі, повноті та радості. Усвідом божественність у собі та духовну єдність усього всесвіту. Проявляй цю божественність у щоденному житті через мир, любов і служіння всім істотам. Ось що означає духовно осмислити щоденне життя.
Веданта — це величезна, величезна література. Це давня традиція — ще за 5000 років до Упанішад. І все ж ти можеш описати Адвайта-Веданту одним реченням: «Тат Твам Асі» (Ти — те)… «Те» означає те, що поклоняються як Бог, реальність, що стоїть за цим всесвітом. «Ти» — це індивідуальна істота. Ти й те — одна й та сама річ… Ми досліджуємо ці дві полярності… Аналізуємо, хто я або що я, і аналізуємо, що таке Бог. А потім приходить синтез: бачення того, що є реальністю понад Богом і понад індивідом.