Лише Брахман — реальний; світ — це видимість [Брахмана]. І зрештою немає різниці між Брахманом і Атманом — індивідуальною Самістю.
Якщо він не знає цього (Атмана) тут — на нього чекає велике руйнування.
Осягнувши Атман… людина звільняється від пащі смерті.
Атман не народжується і не помирає. Його не вбивають і він не є вбивцею. Він не зв’язаний і не створює чиїсь кайдани. Він ніби не звільнений і не є тим, хто дарує Звільнення. Джива насправді — це Верховне «Я»; усе інше — нереальне.
Той, хто пізнав Атмана, переходить за межі скорботи.
Хто, окрім Атмана, здатен зняти пута незнання, пристрасті й дії, що служить власним інтересам?