Лише Брахман — реальний; світ — це видимість [Брахмана]. І зрештою немає різниці між Брахманом і Атманом — індивідуальною Самістю.
Тіло — це зовнішня оболонка, а розум — внутрішня оболонка Атмана, який є справжнім сприймачем, справжнім насолоджувачем, істотою в тілі, що працює з тілом через внутрішній орган — розум.
Досліди: «Хто я?» — і ти знайдеш відповідь. Подивись на дерево: з однієї насінини виростає велике дерево; з нього — численні насінини, кожна з яких знову виростає в дерево. Немає двох плодів однакових. Та все ж — це одне життя пульсує в кожній частинці дерева. Отже, всюди — той самий Атман.
Той, хто не відвернувся від злих вчинків, чиї почуття неконтрольовані, хто не спокійний, чий розум не в мирі, той ніколи не досягне цього Атмана навіть через знання.
Усі істоти існують у невидимому стані, а потім приходять до стану видимості. Зміна відбувається лише на поверхні, бо слава Самоіснуючого залишається незмінною; зміна форми не впливає на Самоіснуючу Реальність. Атман, Душа або Саме перебуває в усьому тлінному, але воно залишається нетлінним.
Ми маємо вчитися любити всіх однаково, бо в суті ми всі — одне: один Атман, одна душа.
Той, хто має вайраґ’ю, не розуміє Атман як індивідуальне его, а як Всепроникного Господа, що перебуває як Я та внутрішній керманич у всіх. Його сприймають усі як суму всього.
Усе, що ти шукаєш, уже всередині тебе. В індуїзмі це називають Атманом, у буддизмі — чистим Будда-розумом. Христос сказав: «Царство небесне всередині вас». Квакери називають це «тихим малим голосом усередині». Це простір повного усвідомлення, що гармонійний з усім Всесвітом — і тому це сама мудрість.
Якщо він не знає цього (Атмана) тут — на нього чекає велике руйнування.
Загорни блукаючий розум усередину й закріпи його в Господі. Тоді медитація буде глибокою й сильною. Не відкривай очей. Не рухайся з місця. Розтань себе в Ньому. Нірни в глибокі куточки свого серця. Занурся в сяйний Атман. Пий нектар безсмертя. А тепер насолоджуйся тишею. Син нектару! Радій! Мир! Тиша! Слава!
Той, хто перебуває в царині атмана, не належить до певної родини, суспільства чи нації. Радше він — частина всього людства. Він любить благополуччя всіх так само, як любить свій власний атман.
За чуттями — об'єкти, за об'єктами — розум, за розумом — інтелект, за інтелектом — великий Атман.
Осягнувши Атман… людина звільняється від пащі смерті.
Ось таємниця духовного життя: думати, що я — Атман, а не тіло; і що весь цей всесвіт зі всіма його зв’язками — і з усім добром, і з усім злом — це лише низка картин… сцени на полотні… свідком яких є я.
Атман не народжується і не помирає. Його не вбивають і він не є вбивцею. Він не зв’язаний і не створює чиїсь кайдани. Він ніби не звільнений і не є тим, хто дарує Звільнення. Джива насправді — це Верховне «Я»; усе інше — нереальне.
Той, хто пізнав Атмана, переходить за межі скорботи.
Хто, окрім Атмана, здатен зняти пута незнання, пристрасті й дії, що служить власним інтересам?
Якщо в тілі й розумі немає сили, Атман не може бути осягнений. Спершу треба збудувати тіло добрим поживним харчуванням — і лише тоді розум стане сильним.
Голосом лева проголоси славу Атмана й даруй безстрашність усім істотам словами: «Пробудись, прокинься й не зупиняйся, доки не досягнеш мети»!
Веданта говорить про тебе. Про твою власну реальність. Атман — це Саме Я. Хто я? Що я? Прямо тут. Прямо зараз. Не подорож у просторі. Не подорож у часі. Не подорож від однієї реальності до іншої… Веданта навіть не є подорожжю від одного предмета до іншого.
Його розіп’яли, щоб його дух поширився по всьому світу. Він приніс у жертву своє тіло заради дгарми. Він ніколи не помирав, він ніколи не помирав. Він — Атман (Душа), що живе в серцях усіх.
З погляду адвайти є свобода, а не «вільна воля»… Адвайта каже: є свобода — ти як Атман вільний, але як обмежена, індивідуальна істота ти не маєш вільної волі.
Джива (індивідуальна душа) — свідомий правитель цього тіла, у якому п’ять життєвих принципів з’єднуються в єдність; і водночас саме ця Джива є Атманом, бо все — Атман.
У глибині душі — атман, наддуша. І ця наддуша насправді є любов’ю й співчуттям, миром, радістю та мудрістю.