Ram Dass
Ram Dass Tsytaty
Турбота — це рефлекс… Ти живеш — і допомагаєш.
Вдохнення — це Бог, який торкається самого себе.
Те, що ти бачиш божественне світло, переживаєш хвилі блаженства або розмовляєш із богами й богинями, — не привід не знати свій поштовий індекс.
Я хочу, щоб моє життя було висловом любові й співчуття — і там, де цього немає, саме там лежить моя праця.
Відчуття відрази або прив’язаності до чогось — це твій знак: є робота, яку треба зробити.
Чи можеш ти використати раціональний розум, щоб перейти за межі самого себе?
Уся моя академічна кар’єра була цілковито зумовлена єврейською тривогою — страхом досягнень і відчуттям власної недостатності.
Це шлях без шляху. Куди веде мандрівка — до найглибшої істини в тобі. Насправді це просто повернення туди, де ти був(ла) спочатку, ще до того, як ти заблукав(ла).
Моя праця як людини — заспокоїти мій розум, відкрити моє серце й робити все, що я можу, щоб полегшити страждання — з якомога більшою мудрістю, майстерністю, чим би я не володів.
Я відчуваю себе вразливим, бо мій розум — через інсульт — не фокусується. І тоді я відчуваю вразливість, бо не розумію світ навколо мене.
Якщо я входжу в те місце в собі, де є любов, а ти входиш у те місце в собі, де є любов, — тоді ми разом у любові. І тоді ти й я справді в любові — у стані буття любові. Це вхід у єдність.
Якщо ти хочеш зцілити світ, не випромінюй страх — випромінюй любов.
Дарувати й приймати — річ хитра. Не сам дар. Важливо те, що каже серце, коли ти даруєш. І з мого погляду, ніхто не «дає» і не «приймає» — це лише ролі, які ми маємо виконувати. Але дар — це Божий дар. Я думаю, що краще бути душами, ніж ролями.
Якщо мені судилося померти, найкращий спосіб підготуватися — заспокоїти розум і відкрити серце. Якщо мені судилося жити, найкращий спосіб підготуватися — заспокоїти розум і відкрити серце.
Можливо, у XXI столітті Земля не буде заселена людьми. Один із великих містиків Індії — дуже простий чоловік у горах — колись запитали про майбутнє. Він сказав: настане час, коли ти пройдеш п’ять миль і побачиш світло, і ти так зрадієш, що дізнаєшся: існує інша істота.
І наука, і релігія вчать, що ми всі взаємопов’язані, а отже — взаємозалежні. І в самій глибині ми всі — Одне. Але як нам жити так, ніби ми це знаємо?
Тінь — найвеличніший учитель того, як прийти до світла.
Співчуття — це народження в серці бажання полегшити страждання всіх істот.
Я переживаю кожну мить, як пахлаву: багату на цей шар, і на цей шар, і на цей шар.
Наступне послання, яке тобі потрібне, завжди є там, де ти зараз.
Медитація означає постійно звільняти себе від чіпляння розуму. Відпускаючи навіть думку «я» і «мене», що лишається? Немає де стояти й немає нікого, хто стоїть. Немає розділення ніде. Чиста уважність. Ні це, ні те. Лише ясність і буття.
Один із улюблених шляхів опору Его — наповнити тебе сумнівом.
Слова залучають наш розум, але в тиші ми чуємо Присутність Бога.
Ти вже достатньо довго був кимось. Першу половину життя ти витратив на те, щоб стати кимось. Тепер можеш працювати над тим, щоб стати ніким — а це насправді бути кимось. Бо коли ти стаєш нікому, зникає напруження, зникає удавання, і ніхто не намагається бути кимось або чимось. Природний стан розуму світиться без перешкод — і природний стан розуму є чистою любов’ю.
Ми живемо життя на ринку, а потім ідемо в печеру чи на килим для медитації, щоб відновити сили.