Ram Dass
Ram Dass Tsytaty pro співчуття
Я хочу, щоб моє життя було висловом любові й співчуття — і там, де цього немає, саме там лежить моя праця.
Співчуття — це народження в серці бажання полегшити страждання всіх істот.
Справжнє співчуття народжується з площини свідомості, де «Я Є» — це ти.
Співчуття й жалість — дуже різні речі. Співчуття відображає прагнення серця злитися й прийняти на себе частину страждання, тоді як жалість — це контрольований набір думок, створений, щоб утвердити відокремленість. Співчуття — це спонтанна відповідь любові; жалість — мимовільний рефлекс страху.
Чим швидше в цьому шляху розвивається співчуття — тим краще. Співчуття дозволяє нам бачити, що кожна людина робить те, що їй належить, і немає підстав судити ні іншого, ні себе. Ти просто робиш те, що можеш, щоб просунути власне пробудження.
Коли ми зростаємо в нашій свідомості... буде більше співчуття й більше любові. І тоді... бар’єри між людьми, між релігіями й між націями почнуть падати.
Коли наші серця відкриваються, коли ми знаємо, що насправді є світом, коли ми переживаємо біль інших у власній крові й м’язах — тоді ми відчуваємо співчуття.
Ти — радість, мудрість, мир, співчуття й любов.
Співчуття й любов — ось і все.
Співчуття — це здатність бачити, як усе є.
Після того як дійшов до вершини, після повної трансформації буття… ще є один крок до завершення цієї подорожі: повернення в долину нижче — у щоденний світ. Той, хто повертається, — не той, хто починав підйом. Буття, що повертається, — це сама тиша; це співчуття й мудрість; це істина віків. Яку б скромну чи піднесену позицію воно не займало в спільноті, воно стає світлом для інших на шляху — свідченням свободи, що приходить від дотику до вершини гори.
Корінь співчуття — не емпатія; це доброта. Доброта — велика, але вона не є найвищим співчуттям. Найвище співчуття полегшує страждання, що народжується з відокремленості. Страждання від відокремленості полегшується лише тоді, коли ти повністю присутній поруч із іншою людиною, а не тоді, коли ти просто «окремо» присутній.
Я маю любити душі людей. Бо я не можу любити кожне втілення. Я маю ототожнитися зі своєю власною душею. І тоді я відчуваю таке співчуття до тієї душі, чиє втілення — як у Джорджа Буша. Я відчуваю співчуття. Це карма тут. Співчуття й любов — ось і все.
Бог усередині — це твоє Духовне Серце. Твоя Душа. І в цій особистій Душі перебуває Бог — перебуває Одне. Зайди в свою душу й у простір серця, який може бути Усвідомленням, Любов’ю, Співчуттям тощо… і просто БУДЬ своїм простором серця. БУДЬ своєю Душею, щоб ти міг(могла) ЛЮБИТИ безумовно.
Біль світу обпалить і розіб’є наші серця, бо ми більше не можемо тримати їх закритими. Ми вже побачили надто багато. Певною мірою ми віддалися служінню й готові платити ціну співчуття. Але разом із цим приходить радість одного турботливого вчинку. Разом із цим приходить честь бути учасником щедрого процесу, у якому кожного дня хтось піднімається й робить те, що може. Разом із цим приходить проста, єдина благодать бути інструментом Любові — у будь-якій формі, до будь-якої мети.
У глибині душі — атман, наддуша. І ця наддуша насправді є любов’ю й співчуттям, миром, радістю та мудрістю.