Ram Dass
Ram Dass Tsytaty pro істину
Це шлях без шляху. Куди веде мандрівка — до найглибшої істини в тобі. Насправді це просто повернення туди, де ти був(ла) спочатку, ще до того, як ти заблукав(ла).
Я завжди казав: часто та релігія, в якій ти народився, стає для тебе важливішою, коли ти бачиш універсальність істини.
Духовна подорож — індивідуальна, глибоко особиста. Її не можна організувати чи регламентувати. Неправда, що всі мають іти одним шляхом. Слухай власну істину.
Після того як дійшов до вершини, після повної трансформації буття… ще є один крок до завершення цієї подорожі: повернення в долину нижче — у щоденний світ. Той, хто повертається, — не той, хто починав підйом. Буття, що повертається, — це сама тиша; це співчуття й мудрість; це істина віків. Яку б скромну чи піднесену позицію воно не займало в спільноті, воно стає світлом для інших на шляху — свідченням свободи, що приходить від дотику до вершини гори.
Багатство миті приходить тоді, коли вона одночасно повна й порожня. Істина в тому, що ми живемо одночасно в часі й поза часом.
Істина чекає на очі, не затуманені тугою.
В Індії, коли ми зустрічаємося й розходимося, ми часто кажемо «Намасте», що означає: я шаную місце в тобі, де перебуває весь всесвіт; я шаную місце в тобі, де перебуває весь всесвіт; я шаную місце в тобі любові, світла, істини й миру. Я шаную місце всередині тебе, де, якщо ти перебуваєш у цьому місці, а я — у своєму, тоді є лише один із нас… «Намасте».
Це шлях без шляху — повернення туди, де ти був спочатку, ще до того, як заблукав. Найглибша істина в тобі — там, куди веде подорож: відкидай, наче знімаєш шари цибулі, аж доки не прийдеш до своєї сутності. Ключ духовної мандрівки — не в тому, щоб здобути щось зовні себе. Навпаки: треба знімати завіси, щоб повернутися до найглибшої істини власного буття.