Багатство не обов’язково погане, якщо його здобуто чесно й якщо через нього не страждали ні інші люди, ні довкілля.
У тибетців є прислів’я: «У дверях нещасного багатія спить задоволений жебрак». Сенс цього вислову не в тому, що бідність — чеснота, а в тому, що щастя не приходить із багатством, а народжується з уміння ставити межі своїм бажанням і жити в цих межах із задоволенням.
Багато чинників, які нас розділяють, насправді значно поверховіші за те, що нас об’єднує. Попри всі відмінності — расу, мову, релігію, стать, багатство тощо — ми всі рівні щодо нашої фундаментальної людяності.
Як люди, кожен із нас має відповідальність піклуватися про людство. Вияв турботи про інших приносить внутрішню силу й глибоке задоволення. Як соціальні істоти, люди потребують дружби, але дружба не приходить із багатства й влади — вона народжується з прояву співчуття й турботи про інших.