Ми забули, що думки й слова — це умовності, і смертельно небезпечно ставитися до умовностей надто серйозно. Умовність — це соціальна зручність, наприклад гроші… але безглуздо ставитися до грошей надто серйозно й плутати їх із справжнім багатством… Подібно до цього думки, ідеї та слова — це «монети» для реальних речей.
Так багато людей багатства розуміють значно більше про те, як створювати й зберігати гроші, ніж про те, як ними користуватися й насолоджуватися. Вони не живуть, бо постійно готуються жити.
Причина нашої бідності в тому, що в нас немає уяви. Є дуже багато людей, які накопичують те, що вони вважають величезним багатством, але це лише гроші… Вони не вміють цим насолоджуватися, бо в них немає уяви.
Так само як гроші — не справжнє, споживче багатство — не життя, книги — не життя. Ідолізувати писання — це як їсти паперові гроші.