Гуру нічого не просить у учня. Гуру — це та сила, що рухає душу до просвітлення. Дії Гуру — з чистого співчуття. Як сонце світить і живе далеко понад, так Гуру дарує духовну любов і залишається незв’язаним.
Бути на духовному шляху з гуру — не легка річ. Це не приємно. Гуру випробовує учнів, ставить їх у найскладніші обставини й створює для них перешкоди. Усі випробування, труднощі й перешкоди призначені для того, щоб навчити й розширити свідомість учня.
Гуру — не мета. Той, хто проголошує себе гуру, щоб його поклонялися, — не гуру. Гуру — як човен, щоб переплисти річку. Важливо мати добрий човен, і дуже небезпечно мати човен, що тече. Човен переправляє тебе через річку. Коли річку вже перетнуто, човен більше не потрібен. Ти не тримаєшся за човен після завершення шляху й тим більше не поклоняєшся човну.
Гуру — провідник учня крізь життя, крізь таємничу місцевість духовного серця — і в царство смерті та понад нього.
Духовний шукач не має турбуватися про те, хто такий гуру, або що гуру зробить. Першою турботою шукача є підготуватися: упорядкувати своє життя й думки духовно здоровим чином, а потім рухатися до способу життя, який спрощує й очищує. У потрібний час майстер буде там.
Слово «гуру» — це складене з двох слів: гу й ру. Гу означає темряву, а ру — світло. Те, що розсіює темряву невігластва, називається гуру. Енергія й дія усунення темряви — це гуру. Гуру — не людина; це сила, що діє завдяки благодаті.
У світлі сонця, у світлі місяця й у світлі зірок немає розрізнення. Світло всередині тебе має силу розрізняти. Ти можеш використати це світло, щоб побачити найтемніші куточки своєї внутрішньої кімнати. Для цього тобі не потрібне зовнішнє керівництво. Мета провідника, гуру чи вчителя — познайомити тебе з цим світлом.