Тиша повертає тебе додому й дає тобі ту енергію, якої так бракує, щоб осягнути: «Хто ти є». Осягнути, що є блаженство, є краса, є радість — і що це «Ти»
Для зовнішньої краси ти надягаєш речі; для справжньої краси треба відкинути всі речі. Для зовнішньої краси потрібен макіяж; для справжньої краси достатньо усвідомити, що ти вже «готовий».
Справжня краса — коли ти зосереджений, коли наш розум із правдою. Саме так кожна дитина красива, бо вона зосереджена.
Прокинься й усвідом: усе це складене з думок — лише думок. Твоє відчуття краси — це думка; твоє відразливе ставлення до потворного об’єкта — теж думка. Твоє прагнення чи відраза — не що інше, як минаюча думка в розумі. Усвідом це як думку — і ти станеш вільним.
Життя — більше, ніж матерія. Якби воно було лише матерією, не було б потреби в утісі. Матерія не відчуває ні утіхи, ні незручності, ні краси, ні потворності, ні любові, ні співчуття, ні радості, ні смутку. Чи стілець коли-небудь відчував би жаль або радість? Ні — матерія не має цих тонших цінностей. Вони належать царині духу. Але життя — також більше, ніж дух. Якби воно було лише духом, не було б потреби у воді, їжі чи відпочинку. Людське життя — поєднання і матерії, і духу.
Краса — це внутрішнє явище. Краса не в предметах, не в людях і навіть не в очах того, хто дивиться. Вона живе в серці кожної людини.
Те, чого ти не можеш висловити, — це Любов. Те, чого ти не можеш відкинути/відректися, — це Краса. Те, чого ти не можеш уникнути, — це Правда.
Твоя відстороненість від буденного — твій шарм. Твоя прив’язаність до божественного — твоя краса.
Зростати в безумовній любові й у красі — це духовність.
Усе очищується й освячується дощами, і Земля розквітає красою.