Дорогий Боже, відкрий нам Твою піднесену красу — всюди, всюди, всюди — щоб ми більше ніколи не відчували страху.
Усі речі, які справді важливі — краса, любов, творчість, радість і внутрішній мир — народжуються поза межами розуму.
Господь — притулок для всіх, хто шукає притулку; Спаситель для всіх, кого треба спасти. Він — втілення Буття-Знання-Блаженства (сат-чит-ананда). Нині Він у Путтапарті — як сяйний імператор над краєм Істини, Добра і Краси.
Нехай краса того, що ти любиш, стане тим, що ти робиш.
Велике мистецтво — мати достаток знань і досвіду: знати багатство життя, красу існування, боротьбу, страждання, сміх, сльози — і водночас тримати розум дуже простим; а простий розум можливий лише тоді, коли ти вмієш любити.
Тиша повертає тебе додому й дає тобі ту енергію, якої так бракує, щоб осягнути: «Хто ти є». Осягнути, що є блаженство, є краса, є радість — і що це «Ти»
Куди б ти не йшов — йди з натхненням і прагненням. Що б ти не робив — роби з любов’ю й турботою. Кого б ти не зустрів — дивись на нього красою чистоти й славою відповідальності.
Благодать виливає всю красу в душу… Душа — це світ.
Художник дуже гарно малює троянду, з усією увагою й художнім чуттям, але вона не стає такою досконалою, як справжня троянда. Якщо це справжній факт, то як ми можемо сказати, що справжня троянда набула своєї форми без Розуму, що стоїть за красою?
Краса — усмішка Істини, коли вона бачить своє обличчя в досконалому дзеркалі.
Ніагари краси течуть непоміченими звичайною свідомістю. . . . Якби тільки ми могли відправити роботів, які могли б зняти ці психоделічні реалії. . . . Присутність такої кількості краси є для мене доказом того, що істина не може бути далеко.
Краса за своєю суттю духовна. Справжня краса — в серці.
У старіння є своя краса. Це прекрасна стадія для внутрішньої роботи. У тебе є шанс не бути так залежним(ою) від соціального схвалення. Можна бути трохи ексцентричнішим(ою). Можна бути більше наодинці. І можна досліджувати самотність та нудьгу замість того, щоб боятися їх. У старінні є мистецтво й можливість.
Природа ні приємна, ні болісна. Вона — вся розум і краса. Біль і насолода — у розумі.
Розрізнення добра і зла — у душі людини. Кожен може судити про це сам, бо в кожній людині є відчуття захоплення красою. Щастя лежить лише в думанні або вчиненні того, що людина вважає прекрасним. Такий вчинок стає чеснотою або добром.
До Єдиного — досконалості любові, гармонії й краси, єдиного Сущого, з’єднаного з усіма просвітленими душами, що становлять втілення Учителя, духу провідництва.
У тобі є все, що є в Будді, і все, що є в Христі. Ти маєш усе. Але стане цікаво лише тоді, коли ти почнеш це визнавати. Твоя проблема в тому, що ти боїшся визнати власну красу. Ти надто зайнятий утримуванням своєї власної недостойності. Тобі краще бути «снупом», що сидить перед якимось великим чоловіком. Це відповідає тому, ким ти думаєш себе бути. Годі вже. Я сиджу перед тобою — і я дивлюся та бачу твою красу, навіть якщо ти її не бачиш.
Для зовнішньої краси ти надягаєш речі; для справжньої краси треба відкинути всі речі. Для зовнішньої краси потрібен макіяж; для справжньої краси достатньо усвідомити, що ти вже «готовий».
Чудесне в тому, що душа вже певною мірою знає: за завісою є щось — завісою збентеження; є щось, що треба шукати в найвищих сферах життя; є якась краса, яку можна побачити; є хтось, кого можна пізнати — і хто пізнаваний.
Соромно старіти через саму лише недбалість, не побачивши, ким ти можеш стати, розвиваючи силу й красу тіла до їхньої найвищої межі.
У індуїзмі красу й силу творіння уособлює танець Шиви й Шакті — Свідомості та Енергії.
Живи тихо в миті й бач красу всього перед тобою...
Ми маємо омивати наші духи глибоким чистим почуттям, яке підіймається в нас, коли ми дивимося на велич Його творіння. Це шлях пізнати Бога як красу.