Sri Nisargadatta Maharaj

Sri Nisargadatta Maharaj

Відомий вчитель Адвайта Веданти.

Видатний вчитель Адвайта Веданти, який найбільш відомий своїми вченнями про недвоїстість та самореалізацію. Його підхід був прямим і експериментальним, заохочуючи шукачів досліджувати природу власної свідомості. Його книга "Я є Те" є важливим текстом у вивченні Адвайта Веданти, пропонуючи глибокі ідеї про природу себе та реальності. Його вчення цінуються за свою простоту та глибину, скеровуючи людей до розуміння їхньої справжньої суті поза межами розуму та его.

Sri Nisargadatta Maharaj Tsytaty

  • Коли ти розумієш, що хибні потреби потребують часу, а те, що потребує часу, — хибне, ти ближче до Реальності, яка поза часом, завжди в НІНІ.
  • Відкинь будь-який мотив самозиску щойно побачиш його — і тобі не треба буде шукати істину; істина сама знайде тебе.
  • Зустрінься зі власним «я». Будь зі своїм «я», слухай його, підкоряйся йому, плекай його, тримай у думці безперервно. Тобі не потрібен жоден інший провідник.
  • Коли ти знаєш понад будь-які сумніви, що одна й та сама Життя тече через усе, і ти — це Життя, тоді ти природно й спонтанно любитимеш усіх.
  • Не покладайся на свій розум заради визволення. Сам розум і привів тебе в неволю. Перейди за його межі — цілком.
  • Знайди те, що ніколи не спить і ніколи не пробуджується, і чиє бліде відображення — наше відчуття «я».
  • Медитація допоможе тобі знайти свої пута, послабити їх, розв’язати й відкинути свої якорі. Коли ти вже ні до чого не прив’язаний — ти зробив свою частку. Решту зробиться для тебе.
  • Поглиблюй і розширюй усвідомлення себе — і всі благословення потечуть. Тобі не потрібно нічого шукати: усе прийде до тебе найприроднішим чином, легко й без зусиль.
  • Той, хто боїться часу, стає здобиччю часу. Але сам час стає здобиччю того, хто не боїться його.
  • Любов не вибіркова, бажання — вибіркове. У любові немає «чужих». Коли центр егоїзму більше не існує, зникають усі прагнення до насолоди й страх болю; тоді вже не цікаво бути щасливим. Поза щастям — чиста інтенсивність, невичерпна енергія, екстаз дарування з вічного джерела.
  • Смійся з тими, хто сміється, плач із тими, хто плаче, але не занурюйся в річку ілюзії світу. Тримайся берегів.
  • Звісно, пам’ять про подію не може бути самою подією. Так само й передчуття. У теперішній події є щось виняткове, унікальне, чого не має ні попередня, ні та, що прийде. У ній є живість, реальність; вона вирізняється, ніби освітлена. На самій дійсності є «печатка реальності», якої не мають минуле й майбутнє.
  • Як тільки ти скажеш: «Я хочу знайти Істину», усе твоє життя глибоко зміниться. Усі твої ментальні й фізичні звички, почуття та емоції, бажання й страхи, плани й рішення зазнають найрадикальнішої трансформації.
  • Немає такого, як несвідомість, бо її неможливо пережити. Ми робимо висновок про несвідомість, коли є провал у пам’яті або в спілкуванні.
  • Я — те, завдяки чому я знаю: «Я є».
  • Між берегами насолоди й болю тече річка життя. Якщо ти проводиш багато часу на будь-якому з берегів, ти пропустиш життя.
  • Якщо хочеш грішити — гріши щиро й відкрито. Навіть гріхи мають свої уроки для щирого грішника, так само як чесноти — для щирого святого. Найпагубніше — змішувати одне з іншим. Ніщо так ефективно не зупиняє тебе, як компроміс: він показує нестачу щирості, без якої нічого не можна зробити.
  • Вікно — це відсутність стіни, і воно дає повітря та світло, бо порожнє. Будь порожнім від усього розумового змісту, від усієї уяви й зусиль — і сама відсутність перешкод змусить реальність увірватися в тебе.
  • У природі ніщо не стоїть на місці: усе пульсує, з’являється й зникає. Серце, дихання, травлення, сон і пробудження — народження й смерть — усе приходить і відходить хвилями. Ритм, періодичність, гармонійне чергування протилежностей — це правило. Не має сенсу повставати проти самого візерунку життя.
  • Знати Самість як єдину Реальність і все інше як тимчасове та минуще — це свобода, мир і радість. Усе дуже просто. Замість того щоб бачити речі як уявні, навчися бачити їх такими, як вони є. Коли ти зможеш бачити все як є, ти також побачиш себе таким, як ти є. Це схоже на очищення дзеркала. Те саме дзеркало, яке показує тобі світ таким, як він є, покаже й твоє власне обличчя. Думка «я є» — це полотно для полірування. Користуйся ним.
  • Ти насправді шукаєш самого(саму) себе — навіть не знаючи цього. Ти прагнеш любові до того, хто гідний любові, до досконалої любові. Через незнання ти шукаєш її у світі протилежностей і суперечностей. Коли ти знайдеш це всередині, твій пошук завершиться.
  • Усвідомлення завжди є. Його не треба «досягати». Відкрий заслінку розуму — і його буде залито світлом.
  • Зроби висновок: я — ненароджений; я був ненароджений і залишуся ненародженим.
  • Коли ти нічого не вимагаєш від світу й нічого — від Бога, коли ти нічого не хочеш, нічого не шукаєш, ні на що не сподіваєшся — тоді найвищий стан прийде до тебе без запрошення й без передбачення.
  • Я вже мертвий. Фізична смерть у моєму випадку нічого не змінить. Я — істота поза часом. Я вільний від бажання й страху, бо я не пам’ятаю минулого й не уявляю майбутнього. Де немає імен і форм — як там можуть бути бажання й страх? З безбажанням приходить позачасовість. Я в безпеці, бо те, чого немає, не може торкнутися того, що є. Ти відчуваєш небезпеку, бо уявляєш її. Звісно, твоє тіло саме по собі складне й уразливе та потребує захисту. Але не ти. Щойно ти усвідомиш свою непорушну сутність — ти будеш у мирі.