Sri Nisargadatta Maharaj
Sri Nisargadatta Maharaj Tsytaty pro минуле
Звісно, пам’ять про подію не може бути самою подією. Так само й передчуття. У теперішній події є щось виняткове, унікальне, чого не має ні попередня, ні та, що прийде. У ній є живість, реальність; вона вирізняється, ніби освітлена. На самій дійсності є «печатка реальності», якої не мають минуле й майбутнє.
Я вже мертвий. Фізична смерть у моєму випадку нічого не змінить. Я — істота поза часом. Я вільний від бажання й страху, бо я не пам’ятаю минулого й не уявляю майбутнього. Де немає імен і форм — як там можуть бути бажання й страх? З безбажанням приходить позачасовість. Я в безпеці, бо те, чого немає, не може торкнутися того, що є. Ти відчуваєш небезпеку, бо уявляєш її. Звісно, твоє тіло саме по собі складне й уразливе та потребує захисту. Але не ти. Щойно ти усвідомиш свою непорушну сутність — ти будеш у мирі.
Ти надто переймаєшся минулим і майбутнім. Це через твоє прагнення продовжувати існувати, захищаючи себе від зникнення. А оскільки ти хочеш продовжувати, ти хочеш, щоб інші тримали тобі компанію — звідси твоя турбота про їхнє виживання. Але те, що ти називаєш виживанням, — лише виживання сну.
Минуле й майбутнє — лише в розумі. Я — тепер.
Я — істота поза часом. Я вільний від бажання й страху, бо не пам’ятаю минулого й не уявляю майбутнього.