Sri Nisargadatta Maharaj
Sri Nisargadatta Maharaj Tsytaty pro розум
Зустрінься зі власним «я». Будь зі своїм «я», слухай його, підкоряйся йому, плекай його, тримай у думці безперервно. Тобі не потрібен жоден інший провідник.
Не покладайся на свій розум заради визволення. Сам розум і привів тебе в неволю. Перейди за його межі — цілком.
Усвідомлення завжди є. Його не треба «досягати». Відкрий заслінку розуму — і його буде залито світлом.
Побачити Реальність так само просто, як побачити своє обличчя в дзеркалі. Лише дзеркало має бути чистим і правдивим. Потрібен тихий розум, не спотворений бажаннями й страхами, вільний від ідей та думок, ясний на всіх рівнях, щоб віддзеркалити Реальність. Будь ясним і тихим; пильним і відстороненим — і все інше станеться само собою.
Найвища точка зору така: немає нічого, що треба розуміти. Тож коли ми намагаємося зрозуміти, ми лише займаємося акробатикою розуму. Усе, що ти зрозумів, — не ти. Чому ти губишся в поняттях? Ти — не те, що ти знаєш; ти — той, хто знає.
«Ти не в світі… світ у тобі» — що він мав на увазі? [Тобто «ти не в світі», тобто немає справжнього «ти», яке існує в будь-якому світі. «Світ у тобі» означає, що світ у твоєму «розумі» і є лише витвором твоєї програми та обумовленості — уявленнями, породженими ними.]
Навчися дивитися без уяви, слухати без спотворення — ось і все. Перестань приписувати імена й форми тому, що по суті безіменне й безформне. Усвідом, що кожен спосіб сприйняття — суб’єктивний: те, що бачиш чи чуєш, торкаєш чи нюхаєш, відчуваєш чи думаєш, очікуєш чи уявляєш — це в розумі, а не в реальності. І тоді ти переживеш мир і свободу від страху.
Користуйся розумом. Пам’ятай. Спостерігай. Ти не відрізняєшся від інших. Більшість їхніх переживань справедливі й для тебе. Думай ясно й глибоко — занурся в структуру своїх бажань та їхні наслідки. Це надзвичайно важлива частина твого психічного й емоційного складу та могутньо впливає на твої вчинки. Пам’ятай: ти не можеш залишити те, чого не знаєш. Щоб вийти за межі себе, ти маєш пізнати себе.
Коли розум тихий, ми пізнаємо себе як чистого свідка. Ми відходимо від переживання й від того, хто переживає, і стоїмо осторонь у чистій усвідомленості — між двома й понад ними. Особистість, що ґрунтується на самоототожненні, на уявленні себе чимось: «Я — це, я — те», триває, але лише як частина об’єктивного світу. Її ототожнення зі свідком обривається.
Природа ні приємна, ні болісна. Вона — вся розум і краса. Біль і насолода — у розумі.
Спостерігаючи за своїм розумом, ти відкриваєш себе як того, хто спостерігає. Коли ти стоїш нерухомо — лише спостерігаєш — ти відкриваєш себе як світло за спостерігачем.
Будь свідомим себе, спостерігай свій розум, віддай йому повну увагу. Не шукай швидких результатів — можливо, їх не буде в момент спостереження. Не знаючи цього, твоя психіка зазнає змін: у мисленні з’явиться ясність, у почутті — доброта, у поведінці — чистота. Тобі не треба спеціально прагнути до цього — ти все одно побачиш зміну. Бо те, ким ти є зараз, — результат неуважності, а те, ким ти станеш, — плід уваги.
Щоб знати, що ти ні тіло, ні розум, спостерігай за собою невпинно й живи, не залежачи від тіла та розуму: цілковито відсторонено, ніби ти мертвий. Це означає, що в тебе немає власної зацікавленості ні в тілі, ні в розумі.
Твоє щастя або нещастя створює лише твоє ототожнення себе з власним розумом. Повстань проти свого рабства розумові: побач свої кайдани як створені тобою самим і розірви ланцюги прив’язаності та відрази. Тримай у думці свою мету свободи — аж поки не осяєш, що ти вже вільний. Свобода — не щось у далекому майбутньому, що здобувається болісними зусиллями; вона вічно твоя — її треба використовувати! Звільнення — не придбання, а справа мужності: мужності вірити, що ти вже вільний, і діяти відповідно.
Проблема не в тобі — вона лише в розумі. Почни з того, що відокремиш себе від свого розуму. Рішуче нагадуй собі: ти не є розум, і його проблеми — не твої.
Подивись на свій розум безупереджено — цього достатньо, щоб його заспокоїти. Коли він тихий, ти можеш вийти за його межі. Не тримай його зайнятим весь час. Зупини його — і просто БУДЬ.
Пошук причин — це розвага розуму. Немає двоїстості причини й наслідку. Усе є своєю власною причиною.
Ти так звик уявляти себе істотами, які мають свідомість, що тобі просто неможливо уявити свідомість такою, що має тіла. Коли ж ти усвідомиш, що тілесне існування — це лише стан розуму, рух у свідомості, що океан свідомості безмежний і вічний, і що, коли ти торкаєшся свідомості, ти є лише свідком — тоді ти зможеш відступити за межі свідомості цілком.
Я дедалі менше прагнув і дедалі менше знав, аж поки міг сказати з цілковитим подивом: «Я нічого не знаю, я нічого не хочу». Раніше я був певен у багатьох речах; тепер я ні в чому не певен. Але я відчуваю, що я нічого не втратив, бо все моє знання було хибним. Моє «незнання» саме по собі є знанням того, що все моє знання — це неуцтво: «Я не знаю» — єдине істинне твердження, яке розум може зробити… Я не претендую знати те, чого не знаєш ти. Насправді я знаю значно менше, ніж ти.
Законний обов’язок розуму — казати тобі, що є «не так». Але якщо ти хочеш позитивного знання, тобі треба вийти за межі розуму.
Тільки пам’ятай про відчуття «Я є», зливайся з ним — доки твій розум і відчуття не стануть одним. Повторюваними спробами ти натрапиш на правильну рівновагу уваги й прихильності, і твій розум міцно утвердиться в думці-відчутті «Я є». Що б ти не думав, не казав і не робив — це відчуття незмінного, люблячого буття лишається вічно присутнім тлом розуму.
Між берегами болю й насолоди тече річка життя. Проблемою вона стає лише тоді, коли розум відмовляється плисти разом із життям і застрягає на берегах.
Залиш свій розум у спокої — ось і все. Не йди за ним. Адже немає нічого такого, як розум окремо від думок, що приходять і минають за власними законами, не твоїми. Вони панують над тобою лише тому, що ти ними зацікавлений.
Відмовся від усіх думок, окрім однієї: думки «я є». На початку розум повстане, але з терпінням і наполегливістю він підкориться й стане тихим. Коли розум тихий — почнуть відбуватися речі самі собою, цілком природно, без будь-якого втручання з твого боку.
Розум існує в двох станах: як вода і як мед. Вода тремтить від найменшого порушення, тоді як мед, яким би його не потривожили, швидко повертається до нерухомості.