Sri Nisargadatta Maharaj
Sri Nisargadatta Maharaj Tsytaty pro істину
Відкинь будь-який мотив самозиску щойно побачиш його — і тобі не треба буде шукати істину; істина сама знайде тебе.
Як тільки ти скажеш: «Я хочу знайти Істину», усе твоє життя глибоко зміниться. Усі твої ментальні й фізичні звички, почуття та емоції, бажання й страхи, плани й рішення зазнають найрадикальнішої трансформації.
Відкинь хибне — і ти звільнишся від болю; правда робить щасливим, правда звільняє.
Прагнення до правди — найвищe з усіх прагнень, але все ж це прагнення. Усі бажання треба відпустити, щоб реальне могло бути… Коли вся пошуковість зупиняється — настає Найвищий Стан.
Щоб знайти реальність, треба бути реальним у найменшій щоденній дії; не може бути обману в пошуку правди.
Ти лише уявляєш, що блукаєш. Через кілька років твій час в Індії здаватиметься тобі сном. Тоді ти снитимеш інший сон. Усвідом: не ти переходиш від сну до сну — сни течуть перед тобою, а ти — незмінний свідок. Жодна подія не впливає на твою справжню істоту — це абсолютна істина.
Істина — не нагорода за добру поведінку і не приз за проходження певних випробувань. Її не можна здобути. Вона — первинна, ненароджене, давнє джерело всього, що є. Ти гідний, бо ти є. Тобі не треба заслужити істину. Вона — твоя... Стань нерухомо, будь тихим.
Питай, досліджуй, сумнівайся в собі й в інших. Щоб знайти істину, не тримайся за свої переконання: якщо ти певен у найближчому, ти ніколи не дійдеш до найвищого. Твоє уявлення, що ти народився і що помреш, — безглузде: і логіка, і досвід це спростовують.
Відданість своїй меті робить тебе чистим і впорядкованим у житті: ти шукаєш істину й допомагаєш людям. А реалізація робить шляхетну чесноту легкою й спонтанною — назавжди усуваючи перешкоди, що постають у вигляді бажань, страхів і хибних уявлень.
Саме хибне змушує тебе страждати: хибні бажання й страхи, хибні цінності й ідеї, хибні стосунки між людьми. Залиш хибне — і ти вільний від болю; істина робить щасливим, істина визволяє.
Не намагайся пізнати істину, бо знання розумом — не є істинним знанням. Але ти можеш знати те, що не є істинним — і цього достатньо, щоб звільнити тебе від хибного. Ідея, що ти знаєш, що істинне, небезпечна: вона тримає тебе в полоні розуму. Саме тоді, коли ти не знаєш, ти вільний досліджувати. І не може бути спасіння без дослідження, бо недослідження — головна причина рабства.
Шлях до правди лежить через руйнування хибного. Щоб знищити хибне, треба поставити під сумнів найупертіші переконання. І серед них найгірше — ідея, що ти є тілом. З тілом приходить світ; зі світом — Бог, який нібито створив світ, і відтак усе починається: страхи, релігії, молитви, жертви, усілякі системи — щоб захистити й підтримати «дитину-людину», налякану до нестями монстрами, яких вона сама створила. Усвідом: те, що ти є, не може народитися й не може померти. І коли страх зникає — усе страждання закінчується.
Навчися жити без самозосередженості. Для цього треба знати своє справжнє буття як нездоланне, безстрашне й завжди переможне. Коли ти з абсолютною певністю усвідомиш, що тебе може турбувати лише власна уява, ти перестанеш зважати на свої бажання й страхи, уявлення й ідеї — і житимеш лише правдою.
Істина не дає переваги. Вона не дає вищого статусу й не дає влади над іншими; усе, що ти отримуєш, — це істина й свобода від хибного.
Усе, що можна зрозуміти або сприйняти, ніколи не може бути вічною Істиною. Невідоме — це Істина.