Sri Nisargadatta Maharaj
Sri Nisargadatta Maharaj Tsytaty pro мудрість
Знання того, що ти — ніщо, — це Мудрість. Знання того, що ти — усе, — це Любов.
Мудрість — це знати, що я — ніщо. Любов — це знати, що я — усе. І між цими двома рухається моє життя.
Я помічаю, що, зміщуючи фокус уваги, я стаю тією самою річчю, на яку дивлюся, і переживаю той тип свідомості, який вона має; я стаю внутрішнім свідком цієї речі. Я називаю цю здатність входити в інші фокуси свідомості — любов’ю; ти можеш назвати це як завгодно. Любов каже: «Я — все». Мудрість каже: «Я — ніщо». Між цими двома моє життя тече. Оскільки в будь-який момент часу й простору я можу бути і суб’єктом, і об’єктом переживання, я висловлюю це словами: я і те, і інше — і водночас понад обома.
Іноді я відчуваю, що я — усе; я називаю це Любов’ю. Іноді я відчуваю, що я — ніщо; я називаю це Мудрістю. Між Любов’ю і Мудрістю моє життя безперервно тече.
Коли ти усвідомлюєш, що дорога — це мета, і що ти завжди в дорозі — не щоб досягти мети, а щоб насолоджуватися її красою та її мудрістю — життя перестає бути тягарем і стає природним та простим, і в собі самому — екстазом.
Бачити нереальне — це мудрість. Поза цим лежить невимовне.
Коли я бачу, що я — ніщо, це є мудрість. Коли я бачу, що я — усе, це є любов. Моє життя — рух між цими двома.
Ти можеш померти сотню разів, не перериваючи ментальної метушні. Або ж ти можеш зберегти тіло й померти лише в розумі. Смерть розуму — це народження мудрості.
Коли я заглядаю всередину й бачу, що я — ніщо, — це мудрість. Коли я дивлюся назовні й бачу, що я — усе, — це любов. І між цими двома моя доля повертається.
Вірити, що ти залежиш від речей і людей для щастя, — це від незнання твоєї справжньої природи. Знати, що тобі нічого не потрібно, щоб бути щасливим, окрім знання Себе, — це мудрість.
Знати, що ти — в’язень свого розуму, — це світанок мудрості.