Sri Nisargadatta Maharaj
Sri Nisargadatta Maharaj Tsytaty pro Усвідомленість
Поглиблюй і розширюй усвідомлення себе — і всі благословення потечуть. Тобі не потрібно нічого шукати: усе прийде до тебе найприроднішим чином, легко й без зусиль.
Усвідомлення завжди є. Його не треба «досягати». Відкрий заслінку розуму — і його буде залито світлом.
Коли розум тихий, ми пізнаємо себе як чистого свідка. Ми відходимо від переживання й від того, хто переживає, і стоїмо осторонь у чистій усвідомленості — між двома й понад ними. Особистість, що ґрунтується на самоототожненні, на уявленні себе чимось: «Я — це, я — те», триває, але лише як частина об’єктивного світу. Її ототожнення зі свідком обривається.
Свідомість — це властивість, а обізнаність — ні; можна усвідомлювати, що ти свідомий, але не можна бути свідомим щодо обізнаності. Бог — це цілісність свідомості, але обізнаність виходить за межі всього — вона є і як буття, і як небуття.
Самоспогад, усвідомлення «я є» швидко й могутньо дозріває в ньому. Відкинь усі думки про себе й просто будь.
Усвідомлення ні не вмирає, ні не народжується знову. Це сама незмінна реальність.
З самосвідомістю ти стаєш розумнішим. В усвідомленості ти вчишся; у самосвідомості ти вчишся про себе. Звісно, ти можеш навчатися лише тому, чого ти ще не є. Щоб знати, ким ти є, треба вийти за межі розуму. Усвідомленість — це точка, де розум виходить за власні межі в реальність. У усвідомленості ти шукаєш не те, що приємне, а те, що істинне.
Бути живою істотою — не найвищий стан; є щось [Реальне] понад цим — набагато дивовижніше, що не є ні буттям, ні небуттям, ні живим, ні неживим. Це стан Чистого Усвідомлення — поза обмеженнями простору й часу.
Страждання насамперед є закликом до уваги — і сама ця увага є рухом любові. Понад щастя любов прагне зростання: розширення й поглиблення усвідомленості та свідомості, а також самого буття. Усе, що цьому заважає, стає причиною болю, і любов не відступає від болю.
Ти усвідомлюєш неймовірну велич і святість того, що ти так легко називаєш «свідомістю»? Це Непроявлений Абсолют, який усвідомлює власне усвідомлення через прояв — частиною якого є твоє тіло-розум у цю мить.
Коли ти сидиш тихо й спостерігаєш за собою, на поверхню можуть вийти багато речей. Не роби з ними нічого, не реагуй на них. Як вони прийшли — так і підуть самі. Важливе лише уважність: цілковите усвідомлення себе, або радше — свого розуму.
У світлі спокійної й стійкої самосвідомості внутрішні сили прокидаються й творять чудеса без жодних зусиль з твоєї сторони.
Тобі потрібен лише спокійний розум. Усе інше відбуватиметься правильно, щойно твій розум стане тихим. Як сонце, сходячи, робить світ активним, так і самосвідомість впливає на зміни в розумі. У світлі спокійної й стійкої самосвідомості внутрішні сили прокидаються й творять чудеса без жодних зусиль з твого боку.
Коли ти виходиш за межі усвідомлення, настає стан недвоїстості, де немає пізнання — лише чисте буття. У стані недвоїстості всяка відокремленість припиняється.
Спершу ти маєш усвідомити: ти — доказ усього, включно з самим собою. Ніхто не може довести твоє існування, бо його існування має бути підтверджене тобою перш за все. Твоє буття й те, що ти знаєш — не зобов’язані нікому. Пам’ятай: ти цілком сам на собі. Ти не приходиш звідкись і не йдеш кудись. Ти — позачасове буття й усвідомлення.
Усе щастя приходить із усвідомлення. Чим більше ми усвідомлюємо, тим глибша радість. Прийняття болю, ненаспротив, мужність і витривалість відкривають глибокі й вічні джерела справжнього щастя, істинного блаженства.