Sri Nisargadatta Maharaj
Sri Nisargadatta Maharaj Tsytaty pro Бога
Коли ти нічого не вимагаєш від світу й нічого — від Бога, коли ти нічого не хочеш, нічого не шукаєш, ні на що не сподіваєшся — тоді найвищий стан прийде до тебе без запрошення й без передбачення.
Свідомість — це властивість, а обізнаність — ні; можна усвідомлювати, що ти свідомий, але не можна бути свідомим щодо обізнаності. Бог — це цілісність свідомості, але обізнаність виходить за межі всього — вона є і як буття, і як небуття.
Якщо ти віриш у Бога — працюй разом із Ним. Якщо не віриш — стань одним із Ним.
Не занедбуй цього тіла. Це дім Бога; піклуйся про нього — лише в цьому тілі можна осягнути Бога.
Навіть віра в Бога — це лише етап на шляху. Зрештою ти відмовляєшся від усього, бо приходиш до чогось настільки простого, що там немає слів, щоб це висловити.
Саме «Я Є» — це Бог. Саме прагнення — це Бог. У пошуку ти відкриваєш, що ти ні не тіло, ні розум, а любов Я до Я в усіх. Двоє — одне. Свідомість у тобі й свідомість у мені, наче дві, насправді — одна; вони прагнуть єдності, і це — любов.
Шлях до правди лежить через руйнування хибного. Щоб знищити хибне, треба поставити під сумнів найупертіші переконання. І серед них найгірше — ідея, що ти є тілом. З тілом приходить світ; зі світом — Бог, який нібито створив світ, і відтак усе починається: страхи, релігії, молитви, жертви, усілякі системи — щоб захистити й підтримати «дитину-людину», налякану до нестями монстрами, яких вона сама створила. Усвідом: те, що ти є, не може народитися й не може померти. І коли страх зникає — усе страждання закінчується.
У світлі свідомості відбувається всяке, і не треба надавати особливого значення жодному. Побачити квітку так само чудово, як побачити Бога. Нехай буде так. Навіщо пам’ятати їх і робити пам’ять проблемою? Будь байдужим до них; не поділяй їх на високе й низьке, внутрішнє й зовнішнє, тривале й минуще. Перейди далі — повернися до джерела — до того «Я», яке єдине й те саме за будь-яких обставин.