Sri Nisargadatta Maharaj
Sri Nisargadatta Maharaj Tsytaty pro страх
Любов не вибіркова, бажання — вибіркове. У любові немає «чужих». Коли центр егоїзму більше не існує, зникають усі прагнення до насолоди й страх болю; тоді вже не цікаво бути щасливим. Поза щастям — чиста інтенсивність, невичерпна енергія, екстаз дарування з вічного джерела.
Я вже мертвий. Фізична смерть у моєму випадку нічого не змінить. Я — істота поза часом. Я вільний від бажання й страху, бо я не пам’ятаю минулого й не уявляю майбутнього. Де немає імен і форм — як там можуть бути бажання й страх? З безбажанням приходить позачасовість. Я в безпеці, бо те, чого немає, не може торкнутися того, що є. Ти відчуваєш небезпеку, бо уявляєш її. Звісно, твоє тіло саме по собі складне й уразливе та потребує захисту. Але не ти. Щойно ти усвідомиш свою непорушну сутність — ти будеш у мирі.
Навчися дивитися без уяви, слухати без спотворення — ось і все. Перестань приписувати імена й форми тому, що по суті безіменне й безформне. Усвідом, що кожен спосіб сприйняття — суб’єктивний: те, що бачиш чи чуєш, торкаєш чи нюхаєш, відчуваєш чи думаєш, очікуєш чи уявляєш — це в розумі, а не в реальності. І тоді ти переживеш мир і свободу від страху.
Поки ми не зможемо подивитися на страх і прийняти його як тінь особистого існування — як людей, яким судилося боятися.
Корінь страху — відчуття, що ти не є тим, ким є насправді.
Щойно ти усвідомиш, що світ — це твоя власна проєкція, ти звільнишся від нього. Тобі не треба звільнятися від світу, якого не існує, окрім як у твоїй уяві! Яким би не був твій образ — прекрасним чи потворним — ти його малюєш, і він не тримає тебе в кайданах. Усвідом: немає нікого, хто змусив би його бути нав’язаним тобі; це лише звичка сприймати уявне за реальне. Побач уявне як уявне — і звільнися від страху.
Мій реальний досвід не відрізняється. Відрізняються мої оцінки й ставлення. Я бачу той самий світ, що й ти, але не так само. У цьому немає нічого таємничого. Усі бачать світ через ідею про себе. Яким ти уявляєш себе — таким ти уявляєш і світ. Якщо ти уявляєш себе відокремленим від світу, світ здаватиметься відокремленим від тебе, і ти відчуєш бажання та страх. Я не бачу світ відокремленим від мене — тож мені нема чого бажати чи боятися.
Світ не піддається зміні. За самою своєю природою він болісний і минущий. Подивись на нього таким, як він є, і звільни себе від усякого бажання та страху. Коли світ не тримає тебе й не зв’язує, він стає оселею радості й краси. Ти можеш бути щасливим у світі лише тоді, коли ти вільний від нього.
Я — істота поза часом. Я вільний від бажання й страху, бо не пам’ятаю минулого й не уявляю майбутнього.
Шлях до правди лежить через руйнування хибного. Щоб знищити хибне, треба поставити під сумнів найупертіші переконання. І серед них найгірше — ідея, що ти є тілом. З тілом приходить світ; зі світом — Бог, який нібито створив світ, і відтак усе починається: страхи, релігії, молитви, жертви, усілякі системи — щоб захистити й підтримати «дитину-людину», налякану до нестями монстрами, яких вона сама створила. Усвідом: те, що ти є, не може народитися й не може померти. І коли страх зникає — усе страждання закінчується.
Якщо ти уявляєш себе відокремленим від світу, світ здаватиметься відокремленим від тебе, і ти переживатимеш бажання та страх. Я не бачу світу відокремленим від мене — тож для мене немає чого бажати чи боятися.
Для мене мить смерті буде миттю тріумфу, а не страху. Коли я народився — я плакав, а помиратиму — сміючись.
Граючись із різними підходами, можна уникати руху всередину — через опір, через страх відмовитися від ілюзії бути кимось або чимось певним. Із усіх прив’язаностей любов до себе — перша. Світло й любов безособові. Коли ти не вважаєш себе ні тим, ні іншим, увесь конфлікт припиняється. Будь-яка спроба щось зробити зі своїми проблемами приречена на невдачу, бо те, що спричинене бажанням, можна скасувати лише свободою від бажання. Ти не позбудешся проблем, не відмовившись від ілюзій.