Sri Nisargadatta Maharaj
Sri Nisargadatta Maharaj Tsytaty pro час
Коли ти розумієш, що хибні потреби потребують часу, а те, що потребує часу, — хибне, ти ближче до Реальності, яка поза часом, завжди в НІНІ.
Той, хто боїться часу, стає здобиччю часу. Але сам час стає здобиччю того, хто не боїться його.
Між берегами насолоди й болю тече річка життя. Якщо ти проводиш багато часу на будь-якому з берегів, ти пропустиш життя.
Забудь відоме; не занурюйся в переживання весь час.
Подивись на свій розум безупереджено — цього достатньо, щоб його заспокоїти. Коли він тихий, ти можеш вийти за його межі. Не тримай його зайнятим весь час. Зупини його — і просто БУДЬ.
Ти лише уявляєш, що блукаєш. Через кілька років твій час в Індії здаватиметься тобі сном. Тоді ти снитимеш інший сон. Усвідом: не ти переходиш від сну до сну — сни течуть перед тобою, а ти — незмінний свідок. Жодна подія не впливає на твою справжню істоту — це абсолютна істина.
Бути живою істотою — не найвищий стан; є щось [Реальне] понад цим — набагато дивовижніше, що не є ні буттям, ні небуттям, ні живим, ні неживим. Це стан Чистого Усвідомлення — поза обмеженнями простору й часу.
Життя гідне назви лише тоді, коли в діях відображає Реальність. Жоден університет не навчить тебе жити так, щоб, коли настане час помирати, ти міг сказати: «Я жив добре — і мені не треба жити знову». Більшість із нас помирає з бажанням, щоб ми могли жити ще раз. Стільки помилок зроблено, стільки лишено недоробленим. Багато людей існують, але не живуть. Вони лише накопичують досвід і збагачують пам’ять. Та досвід — заперечення Реальності, яка ні чуттєва, ні понятійна, ні тіла, ні розуму — хоча вона включає й перевершує обидва.
У твоєму світі все має початок і кінець. Якщо цього немає — ти називаєш це вічним. На мій погляд, немає ні початку, ні кінця — це все пов’язано з часом. Безчасне буття цілком у теперішньому. Буття й небуття чергуються, і їхня реальність миттєва. Незмінна Реальність лежить поза простором і часом.
Спостерігай за своїми думками так, як спостерігаєш за рухом транспорту на вулиці. Люди приходять і йдуть — ти реєструєш, але не реагуєш. Спочатку може бути не легко, та з практикою ти побачиш: розум може працювати на багатьох рівнях одночасно, і ти зможеш усвідомлювати їх усі.
Я помічаю, що, зміщуючи фокус уваги, я стаю тією самою річчю, на яку дивлюся, і переживаю той тип свідомості, який вона має; я стаю внутрішнім свідком цієї речі. Я називаю цю здатність входити в інші фокуси свідомості — любов’ю; ти можеш назвати це як завгодно. Любов каже: «Я — все». Мудрість каже: «Я — ніщо». Між цими двома моє життя тече. Оскільки в будь-який момент часу й простору я можу бути і суб’єктом, і об’єктом переживання, я висловлюю це словами: я і те, і інше — і водночас понад обома.
Насправді час і простір існують у тобі. Ти не існуєш у них.
Медитація — це свідомий намір проникнути в вищі стани свідомості й нарешті вийти за їх межі. Мистецтво медитації — це мистецтво зсувати фокус уваги на дедалі тонші рівні, не втрачаючи опори на ті рівні, що лишаються позаду. (…) Збережи всі свої сили й час для руйнування стіни, яку твій розум збудував навколо тебе. Повір мені — ти не пошкодуєш.
Відмовся мислити в термінах «цього» чи «того». Усякий біль потребує дослідження. Розум — це ніщо інше, як Самість. Припущення затуманює реальність, не знищуючи її. Усяке розділення, будь-яка форма відчуження й віддалення — хибні. Твоє «бути людиною» зумовлене ілюзією простору й часу. Розум створює час і простір і приймає власні творіння за реальність.
Роби те, у що віриш, і вір у те, що робиш. Усе інше — марна трата часу й енергії.
Реальність не є ні суб’єктивною, ні об’єктивною; ні розумом, ні матерією; ні часом, ні простором. Ці розділення потребують когось, хто їх «здійснить», — свідомого окремого центру. Але реальність — це все й ніщо: повнота й виключення, повня й порожнеча — цілком узгоджене, абсолютно парадоксальне. Про це не можна говорити — можна лише загубитися в цьому.
Час — у розумі, простір — у розумі. Закон причини й наслідку — теж спосіб мислення. Насправді все тут і тепер, і все — одне. Множинність і різноманіття — лише в розумі.