Піднесення або очищення егоїстичних «речей» називають очищенням. Очищення — це акт відпускання. Його здійснюють через розрізняючу усвідомленість. Тобто ти розумієш: ти — істота, що проходить через життя, де вся драма — це дар для твого пробудження.
Чим швидше в цьому шляху розвивається співчуття — тим краще. Співчуття дозволяє нам бачити, що кожна людина робить те, що їй належить, і немає підстав судити ні іншого, ні себе. Ти просто робиш те, що можеш, щоб просунути власне пробудження.
Останнє пробудження — це обійняти темряву світлом. Це означає обійняти й нашу людяність, і нашу божественність. Те, від чого ми йдемо, — це народження в нашій людяності: довго, як уві сні, ми йдемо, аж поки не прокинемося й не почнемо відчувати смак нашої божественності. А тоді — нарешті прагнути звільнення. Ми не вільні, доки хапаємося за божественність і відштовхуємо людяність. Якщо хочеш бути вільним — не можна відштовхувати нічого. Треба обійняти все. Усе — Бог.
Танець іде від усвідомлення того, що ти відокремлений (це пробудження), а потім — від пошуку шляху назад у цілісність, до якої ти не лише належиш як частина, а якою ти є.