Саме «Я» — єдина Реальність, що завжди існує, і саме світлом «Я» видно всі інші речі.
Щастя — твоя справжня природа. Ти ототожнюєш себе з тілом і розумом, відчуваєш їхні межі й страждаєш. Усвідом своє справжнє Я — і відкриється скарбниця щастя. Це справжнє Я — реальність, Найвища Істина: Я всіх світів, які ти зараз бачиш; Я всіх «я»; Єдине реальне, Найвище, Вічне Я — на відміну від его чи тілесної ідеї про себе.
Самопізнання — і процес, і мета. «Я є» — мета й остаточна реальність. Триматися за це з зусиллям — це самопізнання. Коли воно стає спонтанним і природним — це осягнення.
Немає більшої таємниці, ніж ця: ми продовжуємо шукати реальність, хоча насправді ми й є реальність. Ми думаємо, що є щось, що ховає реальність, і це треба знищити, перш ніж здобути реальність. Яка ж це смішність! Прийде день, коли ти сміятимешся… над усіма своїми колишніми зусиллями. І день, коли ти сміятимешся, — теж уже тут і тепер.
Час — лише ідея. Є лише Реальність. Якою б ти її не уявляв — вона виглядає саме так.
Немає більшої таємниці, ніж ця: ми безперервно шукаємо реальність, хоча насправді ми й є реальність.
Зосередженість розуму — певною мірою спільна для Знання й Йоги. Йога прагне єднання індивідуального з універсальним — з Реальністю. Ця Реальність не може бути новою. Вона має існувати навіть тепер — і вона існує.
Час — лише ідея. Є лише Реальність. Що б ти не думав про неї — вона виглядає так. Якщо ти називаєш це часом — це час. Якщо ти називаєш це існуванням — це існування, і так далі. Після того як ти назвав це часом, ти поділяєш його на дні й ночі, місяці, роки, години, хвилини тощо. Час не має значення для Шляху Знання.
«Я» — тут і тепер; це єдина Реальність. Немає нічого іншого.
Реальність — це просто зникнення его. Знищ его, шукаючи його ідентичність. Бо его не є сутністю — воно автоматично зникне, і реальність засяє сама собою.