Ramana Maharshi

Ramana Maharshi

Мудрець вчення самодослідження.

Високоповажний індійський мудрець, відомий своїми вченнями про самодослідження та природу Я. Його метод самодослідження, зокрема питання "Хто я?", спонукає людей заглядати за межі его та відкривати свою справжню сутність. Його вчення підкреслюють важливість внутрішньої тиші та усвідомлення Я як найвищої реальності, спрямовуючи шукачів до глибокої самосвідомості та духовного звільнення.

Ramana Maharshi Tsytaty

  • Під якою б назвою чи формою ми не поклонялися Йому, Він веде нас до знання Безіменного, Безформного Абсолюту. Та щоб побачити свою справжню Самість в Абсолюті, щоб зануритися в Нього й стати одним із «Ним» — це і є істинне Знання Істини.
  • Джерело его — Бог.
  • Розум того, хто медитує на одному-єдиному об’єкті, стає зосередженим в одну точку. А зосередженість розуму веде до перебування в собі. Справжнє досягнення — бути цілковито свідомим: усвідомлювати оточення й людей поруч, рухатися серед них усіх, але не зливати свідомість із середовищем. Треба лишатися у внутрішній незалежній уважності.
  • Усе, чому не судилося статися, не станеться — як би ти не старався. Усе, чому судилося статися, станеться — що б ти не робив, щоб цьому завадити. Це певно. Тож найкраще — залишатися в тиші.
  • Звідки виникає це «я»? Шукайте його всередині — і тоді воно зникає. Це — пошук мудрості. Коли розум безперервно досліджує власну природу, стає очевидно: немає такої речі, як розум. Це прямий шлях для всіх. Розум — це лише думки. І серед усіх думок думка «я» — корінь.
  • Ніхто не сумнівається в тому, що Він існує, хоча можуть сумніватися в існуванні Бога. Якщо людина дізнається правду про себе й відкриє власне джерело — цього вже достатньо.
  • Саме «Я» — єдина Реальність, що завжди існує, і саме світлом «Я» видно всі інші речі.
  • Шукач сам стає тим, хто знає. Те, що має бути пізнане, уже присутнє. Немає нічого, що треба пізнавати заново. Більше того, немає двох речей. Є лише той, хто бачить, і той, хто знає.
  • «Я» відкидає оману «Я» і все ж залишається «Я». Такою є парадоксальність самопізнання. Пробуджені не бачать у цьому жодного парадоксу. Розгляньмо поклонника: він іде до Бога й молиться, щоб бути поглинутим Ним. Потім він віддає себе — у вірі й через зосередження. І що лишається після цього? На місці первісного «Я» самоприношення залишає осадок Бога, у якому «Я» зникає. Це найвища форма відданості або зречення — вершина відсторонення.
  • Свідомість справді завжди з нами. Кожен знає: «Я є!» Ніхто не може заперечити власне буття.
  • Якщо спостерігати, звідки виникає поняття «я», розум поглинається там — це тапас. Коли повторюють мантру, якщо спостерігати, звідки виникає звук мантри, розум поглинається там — це тапас.
  • Той, хто бачить Господа в храмі — у живому тілі, шукаючи Його всередині, — лише він може побачити Його, Безмежного, у храмі всесвіту, ставши Безкінечним Оком.
  • Навіть у процесі входу стійка думка, як кажуть, є природним станом. Нірвікальпа-самадхі настає тоді, коли сенсорні об’єкти не присутні.
  • Непробуджена людина бачить лише свій розум — а він є лише відбитком світла чистої свідомості, що виникає з Серця.
  • Мир може панувати лише там, де немає порушення, а порушення виникає через думки, що з’являються в розумі.
  • Мудрець не має мислячого розуму, тож для нього немає «інших».
  • Щастя — твоя справжня природа. Ти ототожнюєш себе з тілом і розумом, відчуваєш їхні межі й страждаєш. Усвідом своє справжнє Я — і відкриється скарбниця щастя. Це справжнє Я — реальність, Найвища Істина: Я всіх світів, які ти зараз бачиш; Я всіх «я»; Єдине реальне, Найвище, Вічне Я — на відміну від его чи тілесної ідеї про себе.
  • Розум — лише бідне відображення сяйного Серця.
  • Це его, яке періодично піднімається й опускається. Але ти існуєш завжди. Те, що лежить за межами его, — це свідомість, Самість.
  • Твій обов’язок — БУТИ, а не бути тим чи іншим.
  • Для тих, хто здобув безперешкодне знання Самості, світ бачиться лише як кайдани, що породжують уяву.
  • Світ такий нещасний, бо він не знає справжньої Самості. Справжня природа людини — щастя. Щастя вроджене в справжній Самості. Пошук людиною щастя — це несвідомий пошук її справжньої Самості. Справжня Самість — нетлінна; тому, коли людина знаходить її, вона знаходить щастя, яке не має кінця.
  • Медитація залежить від сили розуму. Вона має бути безперервною навіть тоді, коли людина зайнята працею. Особливий час для неї призначений для новачків.
  • Щастя не треба шукати ні в самотності, ні в метушливих центрах. Воно — в Самості.
  • Медитація допомагає зосередженню розуму. Тоді розум вільний від думок і перебуває у формі медитації.