Ramana Maharshi

Ramana Maharshi

Мудрець вчення самодослідження.

Високоповажний індійський мудрець, відомий своїми вченнями про самодослідження та природу Я. Його метод самодослідження, зокрема питання "Хто я?", спонукає людей заглядати за межі его та відкривати свою справжню сутність. Його вчення підкреслюють важливість внутрішньої тиші та усвідомлення Я як найвищої реальності, спрямовуючи шукачів до глибокої самосвідомості та духовного звільнення.

Ramana Maharshi Tsytaty pro знання

  • Під якою б назвою чи формою ми не поклонялися Йому, Він веде нас до знання Безіменного, Безформного Абсолюту. Та щоб побачити свою справжню Самість в Абсолюті, щоб зануритися в Нього й стати одним із «Ним» — це і є істинне Знання Істини.
  • Для тих, хто здобув безперешкодне знання Самості, світ бачиться лише як кайдани, що породжують уяву.
  • Лише досвід тиші — це справжнє й досконале знання.
  • Ти знаєш, що нічого не знаєш. Знайди це знання.
  • Джняна не дається ні ззовні, ні іншою людиною. Її може усвідомити кожен у власному серці. Джняна-гуру кожного — це лише Верховне Я, яке завжди відкриває власну істину в кожному серці через буттє-свідомість «я є, я є». Його дар істинного знання — це ініціація в джняну. Ласка гуру — це лише та самосвідомість, яка є твоєю власною істинною природою. Це внутрішня свідомість, через яку він безперервно відкриває своє існування. Це божественне упадешу завжди природно відбувається в кожному.
  • Ті, хто глибоко навчився, знають розум як безпосередньо виражений зміст найвищого знання. Серце — це зміст, на який спрямовано. Верховне — це не що інше, як серце.
  • Кожна жива істота завжди прагне бути щасливою — без домішки скорботи; і кожен має найбільшу любов до себе, що зумовлено лише тим, що щастя — його справжня природа. Тому, щоб осягнути це вроджене, чисте щастя, яке він щодня переживає, коли розум занурений у глибокий сон, необхідно знати себе. Для здобуття такого знання найкращий шлях — дослідження «Хто я?» у пошуках Самості.
  • Нехай знання буде вгадане за знаком рівності для всіх істот.
  • Зосередженість розуму — певною мірою спільна для Знання й Йоги. Йога прагне єднання індивідуального з універсальним — з Реальністю. Ця Реальність не може бути новою. Вона має існувати навіть тепер — і вона існує.
  • Час — лише ідея. Є лише Реальність. Що б ти не думав про неї — вона виглядає так. Якщо ти називаєш це часом — це час. Якщо ти називаєш це існуванням — це існування, і так далі. Після того як ти назвав це часом, ти поділяєш його на дні й ночі, місяці, роки, години, хвилини тощо. Час не має значення для Шляху Знання.
  • Сприйняття органами чуття може бути лише непрямим знанням, а не прямим. Лише власна усвідомленість — пряме знання.
  • Стан переживання того, що свідомість не забувається, — це відданість: зв’язок із незгасаючою справжньою любов’ю. Бо справжнє знання Я, що сяє як неподільне найвище блаженство, піднімається як сама природа любові. Любов сама є реальною формою Бога. Це — чисте блаженство. Назви це чистим блаженством, Богом, Я — як хочеш. Це — відданість, це — реалізація, і це — усе.
  • Майже все людство більшою чи меншою мірою нещасне, бо майже ніхто не знає справжнього Себе. Справжнє щастя живе лише в пізнанні Себе. Усе інше — минуще. Знати своє Себе — означає бути блаженним завжди.
  • Без знання Пізнавача вся зібрана людиною інформація не може бути істинною.