Ramana Maharshi

Ramana Maharshi

Мудрець вчення самодослідження.

Високоповажний індійський мудрець, відомий своїми вченнями про самодослідження та природу Я. Його метод самодослідження, зокрема питання "Хто я?", спонукає людей заглядати за межі его та відкривати свою справжню сутність. Його вчення підкреслюють важливість внутрішньої тиші та усвідомлення Я як найвищої реальності, спрямовуючи шукачів до глибокої самосвідомості та духовного звільнення.

Ramana Maharshi Tsytaty pro щастя

  • Щастя — твоя справжня природа. Ти ототожнюєш себе з тілом і розумом, відчуваєш їхні межі й страждаєш. Усвідом своє справжнє Я — і відкриється скарбниця щастя. Це справжнє Я — реальність, Найвища Істина: Я всіх світів, які ти зараз бачиш; Я всіх «я»; Єдине реальне, Найвище, Вічне Я — на відміну від его чи тілесної ідеї про себе.
  • Світ такий нещасний, бо він не знає справжньої Самості. Справжня природа людини — щастя. Щастя вроджене в справжній Самості. Пошук людиною щастя — це несвідомий пошук її справжньої Самості. Справжня Самість — нетлінна; тому, коли людина знаходить її, вона знаходить щастя, яке не має кінця.
  • Щастя не треба шукати ні в самотності, ні в метушливих центрах. Воно — в Самості.
  • Кожна жива істота завжди прагне бути щасливою — без домішки скорботи; і кожен має найбільшу любов до себе, що зумовлено лише тим, що щастя — його справжня природа. Тому, щоб осягнути це вроджене, чисте щастя, яке він щодня переживає, коли розум занурений у глибокий сон, необхідно знати себе. Для здобуття такого знання найкращий шлях — дослідження «Хто я?» у пошуках Самості.
  • Задоволення й біль — лише аспекти розуму. Наша істинна природа — щастя.
  • Дослідники шукають щастя, знаходячи цікаві речі, відкриваючи нові землі й наражаючись на ризики в пригодах. Їх це захоплює. Але де ж знаходять насолоду? Лише всередині. Насолоду не треба шукати в зовнішньому світі.
  • Поки ти не щасливий, ти не можеш дарувати щастя іншим.
  • Концентрація — це не думати про одну річ. Навпаки: це виключити всі думки, бо всі думки заважають відчуттю твого справжнього буття. Усі зусилля мають бути спрямовані лише на усунення завіси незнання. Концентрація розуму лише на Самості веде до щастя або блаженства. Збирання думок, стримування їх і недопущення, щоб вони виходили назовні, називається відстороненням (вайраґ’я). Закріплення їх у Самості — це духовна практика (садхана). Концентрація на серці — те саме, що концентрація на Самості. Серце — це інша назва Самості.
  • Людина має осягнути своє Я, щоб відкрити скарб бездомішкового щастя.
  • Майже все людство більшою чи меншою мірою нещасне, бо майже ніхто не знає справжнього Себе. Справжнє щастя живе лише в пізнанні Себе. Усе інше — минуще. Знати своє Себе — означає бути блаженним завжди.
  • Таке щастя відносне, і його краще називати насолодою або задоволенням.
  • Силу волі слід розуміти як міць розуму, що робить його здатним зустрічати успіх чи невдачу з рівновагою. Вона не тотожна гарантованому успіху. Чому ж усі спроби людини мають супроводжуватися успіхом? Успіх породжує зарозумілість, і так духовний поступ людини зупиняється. Натомість невдача корисна: вона відкриває людині очі на її межі й готує її до самозречення. Самозречення — це те саме, що вічне щастя.
  • Щастя — твоя природа. Бажати його — не гріх. Неправильно — шукати його назовні, коли воно всередині.