Людина, звісно, не є творчою, але її творчість не має бути спрямована на Бога. Її творчість має бути спрямована на створення кращого світу, кращого суспільства, кращої літератури, кращої поезії, кращих картин, кращої скульптури, кращих людей.
Дурень не знає Бога; він ніколи не натрапляє на щось божественне. Він лишається частиною тупої колективності. Пам’ятай: суспільство, колектив — не має душі; душа належить індивіду. Тому ті, хто належить колективу, руйнують усі можливості бути душами.
Кожна дитина народжується з величезною любов’ю до себе. Саме суспільство руйнує цю любов; саме релігія руйнує цю любов — бо якщо дитина й далі зростатиме, люблячи себе, то хто тоді любитиме Ісуса Христа? Хто любитиме президента Рональда Рейгана? Хто любитиме батьків?