Osho (Rajneesh)
Osho (Rajneesh) Tsytaty
Якщо ти любиш гроші й хочеш бути творчим, ти не зможеш стати творчим. Саме честолюбство заради грошей знищить твою творчість. Якщо хочеш слави — забудь про творчість. Слава приходить легше, якщо ти руйнівний.
Де б ти не відчував страх, спробуй дослідити — і ти знайдеш десь за ним смерть, що ховається. Усякий страх — це страх смерті. Смерть — єдине джерело страху.
Завжди обирай нове — те, яким іще менше ходили. Завжди обирай невідоме — те, яким іще менше ходили.
Коли ти такий повний, що в тобі вже немає порожнечі, і ти починаєш відчувати значущість звичайного, щоденного існування — коли ти живеш повністю, від мить до миті, цілковито, інтенсивно, пристрасно — тоді Бог стає доступним.
Ти існуєш у часі, але належиш вічності — ти є проникненням вічності у світ часу. Ти безсмертний, живеш у тілі смерті. Твоя свідомість не знає смерті й не знає народження. Народжується й помирає лише твоє тіло. Але ти не усвідомлюєш своєї свідомості. Ти не усвідомлюєш власної свідомості — і в цьому вся майстерність медитації: стати свідомим свідомості самої.
Вона відчуває таку задоволеність, коли народжує дитину, допомагає їй рости — і тому їй не потрібен якийсь інший вид творчості. Її творчий порив сповнений. Але чоловік у біді: він не може народити дитину, він не може мати дитину в своєму лоні. Йому доводиться шукати заміну — інакше він завжди відчуватиме себе нижчим за жінку. І глибоко всередині він справді відчуває, що він нижчий. Через це відчуття чоловік намагається створювати картини, статуї, драми; він пише поезію, романи, досліджує весь світ творчості в науці.
Ті, хто легко задовольняється, легко лишаються малими: їхні радощі малі, їхні екстази малі, їхні тиші малі, їхнє буття мале. Але в цьому немає потреби! Ця «малість» — твоє власне накладання на свободу, на твої безмежні можливості, на твій безмежний потенціал.
Медицина лікує тіло, медитація лікує душу. Медицина — назовні, медитація — всередину. І людина стає цілісною лише тоді, коли медицина й медитація перебувають у глибокій гармонії.
Зустріти Мастера й промахнутися повз Мастера — це найбільша випадковість, дуже прикра, яка може статися з людиною.
Залиш думку стати кимось, бо ти вже — шедевр. Тебе не можна «покращити». Тобі лишень треба прийти до цього, пізнати це, усвідомити це.
А потім приходить нещастя — і ти теж не стаєш нещасним. Кажеш: «Чорна хмара минає. Я — свідок, той, хто спостерігає».
Стосунки означають щось завершене, закрите, закінчене. Любов ніколи не є стосунками; любов — це взаємозв’язок. Вона завжди як річка: тече й не має кінця. Любов не знає крапки; медовий місяць починається, але ніколи не закінчується. Це не як роман, що стартує в певній точці й завершується в певній точці. Це безперервне явище. Закінчуються закохані — любов триває. Це континуум. Це дієслово, а не іменник.
Розум — небезпечний. Розум означає, що ти почнеш думати сам; ти почнеш озиратися сам. Ти не віриш у писання — ти віриш лише у власний досвід.
Бог — джерело всієї творчості. Ти можеш бути творчим лише тоді, коли ТИ В ЗВ’ЯЗКУ з Богом.
Відкинь усі ідеї досягнення в медитації — просто роби це природно. Що має статися — станеться саме. Одного дня, без зусиль, усе починає відбуватися само собою.
Поки твоя свобода не стане творчим усвідомленням, ти відчуватимеш сум. Бо ти побачиш: ти вільний — твої кайдани зламані, і ти вже не в тюрмі; ти стоїш під зоряною ніччю, цілком вільний. Але куди ти підеш?
У медитації все, що стається, має бути виражене творчістю.
Допомагайте людям медитувати, бо немає нічого більш творчого, ніж медитація. Кожне мистецтво й кожна творчість можуть неймовірно посилитися завдяки медитації. Якщо хтось — художник — і починає медитувати, його картина зробить раптовий стрибок: стане надзвичайно глибокою, бо все, що ти малюєш, відображає твій розум. Якщо розум іде глибше — твій живопис ітиме глибше. Ти малюєш свій розум. Що ще можна малювати? Ти малюєш себе.
Якщо твоя творчість народжується з твоєї тиші — з твого дзену, з твоїх медитацій — тоді вона справжня, оригінальна. Якщо ж вона виходить лише як заняття, бо ти відчуваєш загубленість і «нічого робити» — довга відпустка, тож ти починаєш щось робити… Це не виходить із твоїх тиш; це виходить із твого божевільного розуму.
Розум постійно говорить. Якщо внутрішній «розмовник» може замовкнути хоча б на мить, ти зможеш побачити проблиск без-розумності. Саме в цьому й полягає медитація. Стан без-розумності — правильний стан. Це твій стан.
Внутрішня порожнеча — це двері до Бога.
Прихований за людиною — Бог. Дай Йому лише трохи шляху, трохи проходу, щоб Він міг пройти через тебе. Це — креативність. Дозволити Богові статися — це креативність. Креативність — це релігійний стан.
Пекло створює твоя прив’язаність.
Усі миті прекрасні — лише будь сприйнятливим і відданим. Усі миті — благословення, лише будь здатним бачити. Усі миті — благословення. Якщо ти приймаєш їх із глибокою вдячністю, нічого ніколи не піде шкереберть.
Людина контролю живе в виборі, а людина розуміння — у безвибірності.