Як троянда змогла відкрити своє серце й подарувати цьому світу всю свою красу? Вона відчула заохочення Світла проти власного єства; інакше ми всі були б надто налякані.
Я хотів би показати тобі… дивовижне світло твого власного буття.
Поет — це той, хто може вилити Світло в ложку, а потім піднести її, щоб живити твої прекрасні пересохлі, святі уста.
Мені не хочеться писати вірші; але щойно я запалюю аромапосудину з миррою й жасминовим ладаном, вони раптом розквітають у моєму серці — наче квіти в саду.
Ми прийшли в цей чудовий світ, щоб переживати знову й знову — глибше й глибше — нашу божественну відвагу, свободу та світло!
Будь добрий до свого сплячого серця. Виведи його в безмежні поля світла… і нехай воно дихає.