Загалом буддійське ставлення таке: не слід приймати певні речі лише через сліпу віру. Для цього потрібна скептичність. Сам Будда пояснив це своїм послідовникам. Він казав: не приймайте того, чого я вас навчив, з поваги до мене — а радше через власне дослідження.
Для тибетців справжня сила нашої боротьби — це правда, а не розмір, гроші чи майстерність. Китай значно більший, багатший і військово могутніший, і має кращі навички в дипломатії. Вони перевершують нас у кожній сфері. Але в них немає справедливості. Ми поклали всю віру в правду й у справедливість. Нам більше нічого — ні в принципі, ні на практиці.
Розвиток любові й співчуття та зменшення гніву й злості — це універсальна діяльність, яка не потребує віри в жодну релігію.
І навчання, і практика — дуже важливі, але вони мають іти разом. Віра без знання — недостатня. Віра потребує підтримки розумом. Та й інтелектуальне розуміння, яке не застосовується на практиці, теж мало чого варте. Усе, що ти вивчаєш, треба щиро застосовувати в щоденному житті.
Будда говорив про реальність. Реальність може бути єдиною в своїй найглибшій сутності, але Будда також стверджував, що всі висловлювання про реальність є лише умовними. Реальність позбавлена будь-якої внутрішньої тотожності, яку можна було б схопити одним-єдиним твердженням — саме це Будда називав «порожнечею». Тому буддизм рішуче застерігає від сліпої віри та фанатизму.