Те, що ми називаємо музикою в повсякденній мові, — лише крихітний відбиток, який наш інтелект вихопив із тієї музики або гармонії всього Всесвіту, що працює за всім, і яка є джерелом та початком природи. Саме тому мудреці всіх епох вважали музику священним мистецтвом. Бо в музиці той, хто бачить, може розгледіти образ усього Всесвіту; а мудрі можуть тлумачити таємницю й природу того, як працює весь Всесвіт, у царині музики.
Божественний звук — причина всього проявленого. Той, хто знає таємницю звуку, знає таємницю всього всесвіту.
Коли я відкриваю очі на зовнішній світ, я відчуваю себе краплею в морі. Але коли я закриваю очі й дивлюся всередину, я бачу весь всесвіт як бульбашку, підняту в океані мого серця.
Той, хто налаштований на Всесвіт, стає подібним до радіоприймача, через який передається голос Всесвіту.
Його постійна боротьба — з нафсом (само-інтересом), коренем усієї дисгармонії та єдиним ворогом людини. Знищивши цього ворога, людина здобуває панування над собою; так вона здобуває панування над цілим Всесвітом, бо стіну між «я» та Всемогутнім зруйновано. Сухість, лагідність, повага, смиренність, скромність, самозречення, сумлінність, терпимість і прощення суфії вважають рисами, що породжують гармонію і в власній душі, і в душі іншого.