Лише коли розум стає тихим — спокійним, без очікування, без хапання й без спротиву будь-чому, — тоді можна побачити істину. Саме істина звільняє, а не твої зусилля бути вільним.
Чи є медитація, яка не є его, що намагається стати? Чи є медитація свідомою, якщо кожне зусилля передбачає час?
Коли розум розслаблений і вже не докладає зусиль, коли він на мить стає тихим, тоді проблема відкривається — і розв’язується. Так буває, коли розум нерухомий, у проміжку між двома думками, між двома відповідями. У такому стані приходить розуміння.
Щастя дивне: воно приходить, коли ти його не шукаєш. Коли ти не докладаєш зусиль, щоб бути щасливим, тоді несподівано, таємничо щастя є — народжене чистотою, красою самого буття.