Mata Amritanandamayi
Mata Amritanandamayi Tsytaty pro Духовне
Справжній духовний шукач має вправлятися в самоконтролі весь час — вдень і вночі.
Наша найвища дгарма — самореалізація. Думки й дії, що підтримують наш духовний розвиток, — це справжня дгарма.
Любов і духовні цінності, отримані від батьків, — найсильніші надбання для дитини, щоб зустріти різні випробування дорослого життя.
Як їжа й сон необхідні для тіла, так духовне розуміння потрібне для здорового розуму.
Діти, відкладіть принаймні пів години зранку й увечері для духовних практик. Після раннього омовіння сім’я має сісти разом і молитися. Архану можна здійснювати, повторюючи 108 або 1000 імен Діві чи нашого обраного божества. Також у цей час ми можемо співати мантру, медитувати або співати гімни.
Коли людина справді ввібрала духовні якості, вони мимоволі відображаються в її думках і вчинках.
Духовна любов не має меж і кордонів. Світська любов поверхнева й мінлива.
Підтримуй благодійні проєкти, як-от друк духовних книг, щоб їх можна було продавати за нижчою ціною. Тоді бідні люди зможуть купити й читати їх. Так ми можемо допомогти їм також вирощувати духовну культуру.
Людина, яка постійно вивчає, але не практикує духовність, — як дурень, що намагається жити за кресленням будинку.
Садхак (той, хто практикує духовне) не матиме часу на плітки. Йому не захочеться говорити з кимось різко. Ті, хто постійно шукає в інших вади, ніколи не досягнуть духовного поступу. Не шкодь нікому думками, словами чи вчинками. Будь співчутливим до всіх істот. Ахімса (ненасильство) — найвища дгарма (обов’язок).
Батьки мають плекати духовні цінності в дітей із самого раннього віку.
Спробуй зібрати сили, щоб жити як брат і сестра після народження одного-двох дітей. Це необхідно, щоб отримати повну користь від духовної практики й просуватися духовно через стриманість розуму.
Перший крок у духовному житті — мати співчуття. Людина добра й любляча ніколи не потребує шукати Бога: Бог поспішає до будь-якого серця, яке б’ється співчуттям — це улюблене місце Бога.
Ашрами й гурукулли (духовні школи) — опори духовної культури. Якщо ми виконуємо садхану за порадою гуру, нам не треба йти кудись іще. Ми отримаємо від гуру все, що нам потрібно.
Ми маємо прощати й забувати провини інших. Гнів — ворог кожного духовного шукача. Гнів спричиняє втрату сили крізь кожну пору нашого тіла. У обставинах, коли розум спокушається розгніватися, ми повинні опанувати себе й твердо вирішити: «Ні». Можна піти в усамітнене місце й співати свою мантру. Розум сам стане тихим.
Записувати щоденник кожного вечора перед сном — добра звичка. Ми можемо занотувати в щоденнику, скільки часу ми присвятили своїй духовній практиці. Щоденник треба вести так, щоб він допомагав нам бачити наші помилки й виправляти їх. Він не має бути лише документом чужих вад чи наших щоденних справ.
Щоб пробудити духовну єдність і поширити іншим любов, яка є нашою вродженою природою, — це справжня мета людського життя.
Як броня захищає воїна, так духовне знання захищає нас від труднощів життя.