Медитація — не втеча. Медитація — це прийняття життя в усій його повноті, з наміром перетворити його на найвище явлення божественної Істини тут, на землі.
Якщо ми знаємо божественне мистецтво зосередження, якщо знаємо божественне мистецтво медитації, якщо знаємо божественне мистецтво споглядання — тоді легко й свідомо ми можемо поєднати внутрішній світ із зовнішнім.
Коли ти медитуєш, насправді ти входиш у спокійний або нерухомий, тихий розум. Ми маємо повністю усвідомлювати прихід і напад думок. Тобто ми не дозволимо жодній думці — божественній чи небожественній, добрій чи поганій — увійти в наш розум. Розум має бути абсолютно тихим. Тоді треба піти глибше всередину; там ми маємо спостерігати за нашим справжнім існуванням.
Кожен шукач має бути божественним воїном. Він мусить свідомо й постійно використовувати свою божественну енергію, щоб «вишколювати» себе до звільненої душі.
Духовна людина має бути нормальною людиною, здоровою людиною. Сам Бог — нормальний; Він не божевільний. Щоб досягти Бога, духовна людина повинна бути божественно практичною у щоденних справах. Духовність не заперечує зовнішнього життя. Але треба знати: зовнішнє життя — це не тваринне життя. Зовнішнє життя має бути проявом божественного життя всередині нас.
Духовність — це наука, що навчає нас, як досягти спокою в розумі та найвищого задоволення. Зараз ми прагнемо багатьох, багатьох речей, але ніщо, що ми отримуємо, не задовольняє нас. Духовність каже: задоволення можна знайти лише тоді, коли ти ведеш доброчесне й божественне життя — життя простоти, чистоти й смирення.
Справжня внутрішня радість створюється самим собою. Вона не залежить від жодних зовнішніх обставин. Річка тече в тобі й через тебе, несучи послання радості. Ця божественна радість — єдина мета життя.
Справжня радість означає негайне розширення. Коли ми переживаємо чисту радість, серце одразу розширюється. Ми відчуваємо, ніби летимо в небесній свободі божественного. Уся протяжність світу стає нашою — не для того, щоб ми керували нею, а як розширення нашої свідомості. Ми стаємо реальністю й безмежністю.
Музика — це натхнення, натхнення душі. Вона надихає людину в нас. Музика — це виявлення, плідне виявлення. Вона виявляє божественне в нас. Музика — це задоволення, найвищe задоволення. Вона задовольняє Верховного Пілота в нас.
Тиша в нашому шукачі шепоче: люби, люби себе. Вона каже нам, що неправильно ненавидіти себе через наші недосконалості. Коли шукач любить себе, любить Божественне всередині себе, він зрештою осягає Найвищу Істину.
Лише через медитацію ми можемо здобути тривалий мир — божественний мир. Якщо зранку ти медитуєш душею й отримуєш мир хоча б на одну хвилину, ця одна хвилина миру пронизуватиме весь твій день. А коли медитація найвищого рівня — тоді справді приходить стійкий мир, світло й радість. Нам потрібна медитація, бо ми прагнемо зростати в світлі й здійснювати себе в світлі. Якщо це наше прагнення, якщо це наша спрага — медитація є єдиним шляхом.